Від батьків я проживала вже окремо. Та з мамою розмовляла кожного дня по кілька годин. А на цей раз вона вирішила забігти у гості, ми заварили каву та почали теревенити. Та яку тему ми б не починали, то мама все зводила до того, що вони із батьком розпочали ремонт.

Я переїхала від них п’ять років тому, ось ці ремонти в квартирі мене вже не дуже цікавили. Мама пропонувала нам із чоловіком жити у неї, але ми вирішили, що краще орендувати невеличку квартирку, ніж тіснитися всім в одному місці. Якось я казала матері, що ми стараємось із кожної зарплатні відкладати кошти на власне житло. Та, напевно, це було зайвим уточненням.

– Слухай, ми з татом ремонт розпочали. Я ніколи й подумати не могла, що воно нам буде обходитись у такі суми. Як зайшла у той магазин, то очі на лоба полізли від цін. А ти ж казала раніше, що у вас із Вадимом вже певні заощадження є. Я думаю, що ви могли б допомогти нам з татом завершити той клятий ремонт

Така промова мене остаточно вибила із колії. Чесно, то я взагалі не знала що відповісти. Слова навіть не вибудовувались у речення. Я не зовсім розуміла, який нам із чоловіком толк від їхнього ремонту і чому ми маємо жертвувати заради цього своєю мрією. З батьками досі проживала моя молодша сестра. То, може, логічніше було б їй зробити свій вклад?

Зараз вона на четвертому курсі університету і досі не намагалась працювати навіть один день. В її віці я вже повноцінно заробляла собі на життя, а вона тільки сидить на шиї у батьків. Я не хочу здатись грубою та меркантильною, але рано чи пізно батьків не стане, квартиру ми поділимо і як тоді відрахувати те, що там вкладено мої гроші, і то кругленька сума?

Мамі я намагалась пояснити усе це спокійно та стримано. Та як тільки вона почула ось ці роздуми про поділ майна, то так розлютилась.

– Я ніколи не думала, що виростила такого монстра. Тільки про майно і думаєш. Ніяк нас з батьком на той світ не відправиш.

Я намагалась ще щось пояснити, але бачила, що все це марно, оскільки мама перебивала мене і кричала своє. В той день ми так і не домовились ні про що. Вона просто встала та побігла додому.

Весь вечір мені було важко на душі. Ніколи не думала, що буду сваритись із рідною матір’ю через гроші. На наступний день я пішла із вибаченнями, але знову почула лише докори та звинувачення.

Коли про ситуацію дізнався Вадим, то сказав, що в наші розбірки лізти не буде, але коштів наших брати не дозволить. Все-таки нам же потрібно думати про своє майбутнє, а не ще кілька років скитатись по орендованим квартирам.

КІНЕЦЬ.