Ми з чоловіком обидва на nенсії і втомилися від міської суєти і життя, тому вирішили перебратися в село, і наш молодший син схвалив це, сказав, що перебереться з нами а село, щоб накопичити rрошей на власну квартиру.

Ми з чоловіком сильно зра діли, так як з нами по сусідству буде жити улюблений син, а онуки завжди будуть поруч. І ось, nродали ми квартиру, яка знаходилася в столиці, перебралися в село і почали займатися садом і городом.

До нас в гості стали приїжджати родичі, вечорами ми часто збиралися, співали пісні, влаштовували конкурси.

Все було прекрасно, тільки ось мій старший син приїжджав дуже рідко, так як у нього була відповідальна робота, яку він не міг залишити, а ось невістка не хотіла приїжджати до нас з онуками.

Мені не подобалося те, що Марина говорила, що такій жінці як вона не варто їхати в село, вона звикла до міського життя.

Мене це зачіпало, але я нічого не говорила, вирішила сама до них поїхати, думала обрадую онуків подарунками і зможу трохи пограти з ними. Подзвонила синові, сказала, що їду, він, як завжди, сказав, що зайнятий, але дружина вдома.

Я куnила гостинців своїм онукам, поїхала до них додому, так невістка навіть на стіл не накрила, а коли настав пізній час, син мій сказав, що відвезе мене в готель, я дуже здивувалася і запитала – навіщо?

Невістка сказала мені без докорів сумління, що у них немає місця в будинку, тому і відправляють мене в готель, я ввічливо відмовилася і сказала, щоб мене відвезли додому.

Після цього я намагаюся більше до них не приїжджати, так як мене дивує, як можна так поводитися з гостями і вже тим більше зі своєю рідною мамою. Мені приkро за те, що син навіть не подзвонив і не вибачився після цього, не розумію, як можна бути таким байдужим.

КІНЕЦЬ.