Матір мого колишнього чоловіка зателефонувала до мене минулого тижня і розказала дещо неочікуване: у мого колишнього чоловіка народилась дитина. Його доньці вже 4 роки. Мене це неабияк здивувало, я навіть не знала що й сказати.

Спершу свекруха розказала, що не бачилась і сином вже майже 5 років і він не розповідав їй, що став батьком. Дмитро мешкає далеко. До батьків не приїжджав, лиш інколи дзвонив.

А місяць тому нарешті приїхав. Але не сам, а з донькою, яку лишив у бабусі до кінця літа. Вони з дружиною постійно на роботі і з дитиною немає кому сидіти, а садочок почне працювати лише з осені. Тому краще хай тут, на свіжому повітрі гуляє, ніж там цілими днями у квартирі сидить.

Я знаю, що нова дружина Дмитра не могла мати дітей і лікування нічим не допомагало. Одразу після розлучення вона навіть пропонувала, щоб наші діти жили з ними, бо хлопчикам потрібен батько. Але сини вирішили залишитись зі мною.

Звісно, важко бути матір’ю-одиначкою, але рада, що діти обрали саме мене. Їх образило те, що батько пішов до іншої жінки, покинувши сім’ю. Через це вони не мають бажання з ним спілкуватись. А він не зробив нічого, для того, щоб налагодити з ними стосунки. З того часу, як пішов від нас, так жодного разу й не зателефонував. Схоже, Діму не цікавить доля його дітей. Він піклувався лише про себе та свою нову дружину. Почуття до Світлани затуманили його розум і він забув, що є ще й батьком.

А тепер я дізнаюсь, що він виховує дитину. Але все це дуже підозріло. Дивно, що Дмитро показав матері доньку лише зараз. Чотири роки чималий термін. Як він стільки часу тримав це у таємниці? Я розумію, що мешкає в іншому місті, але вони ж спілкувались телефоном.

До речі, нова невістка так і не поладнала зі свекрухою. Вона сердиться на неї через те, що матір Діми продовжує підтримувати зі мною хороші стосунки. Тому в гості до Лариси Іванівни приїхав тільки син з донькою, а Світлана їхати не захотіла.

Можливо я помиляюсь, але все вказує на те, що дівчинку удочерили. Вирішила не розповідати свекрусі про свої підозри, хай тішиться онучкою. Тільки от не знаю, де вона братиме сили, щоб два місяці піклуватись про малу дитину. Може й сама здогадується, що онука не рідна, але намагається вірити у хороше.

Я думаю, що з мого колишнього чоловіка не вийде хорошого батька, бо про власних дітей він не дбає, а про чужу вирішив піклуватись. А, може, любитиме доньку більше, ніж синів.

Як би там не було, але скоро мені все стане відомо, бо у нас зі свекрухою доволі довірливі стосунки, вона нічого від мене не приховує.

КІНЕЦЬ.