Зовуть мене Олександр. Я чотири роки працював за кордоном, в Естонії. Звісно, мені не дуже хотілося залишати рідну землю, але на той час це був єдиний вихід. З дружиною прожили майже п’ять років у будинку мого батька, а потім вирішили придбати власну квартиру у місті. На це взялu rроші в кредuт.

Потім захворів старенький тато. Він потребував догляду та лікування. Забрали його до себе. Батьків будинок продали, завдяки цьому покрили частину боргів. Щоб виплатити кредит повністю та мати гроші на ліки татові і для забезпечення своєї родини, я таки вирішив їхати за кордон. Ще жінка вже не перший рік налаштовувала мене зробити такий крок.

Мар’яна завжди мріяла жити заможно. То ж я таки наважився. Тим паче, татко залишався з дружиною, я був упевнений, що вона турбуватиметься про нього, як про близьку людину.

У цьому році, перед Різдвом, я вирішив повернутися до рідної країни. Тут моя земля – і захищати її мій обов’язок. Сім’ю я попередив. Ось тільки двоюрідний брат був трохи пригнічений такою звісткою. Потім зізнався, чому.

Ігор розповів, що моя дружина Мар’яна зраджує мене. Вона навіть не соромиться при людях, що живуть у нашому під’їзді, ходити до нас додому під ручку зі своїм коханцем.

Я спершу не міг у це повірити. Можливо, просто не вірив, що Мар’яна така безсовісна і може мене зрадити.

– Брате, невже ти думаєш, що мені немає чого робити, окрім того, щоб зводити наклеп на твою дружину? – запитав він. – Просто за тебе образливо. Ти там працюєш тяжко, відсилаєш їй кошти, а вона…

– А тато як?

– Твого батька вони відправили до будинку для людей похилого віку. Напевно, коханці не хотіли, щоб він їм заважав. Я поїхав по нього, а там сказали, що можуть забрати лише найрідніші.

– Що за маячня?

– Я тебе, братику, попередив. А ти сам вирішуй, що будеш робити!

Я приїхав раніше. Дійшов до під’зду, підвів очі догори. У квартирі, в якій мене давно не було, світло. Мар’яна вдома. Цікаво, чи сама?

Піднявся до свого поверху, обережно відчинив двері своїми ключами. Зайшов у квартиру і застиг. Справді, Ігор не збрехав. Мар’яна сиділа на кухні, напівгола, та цілувалася з іншим чоловіком, сидячи на його колінах. Побачивши мене, вона підскочила, прикриваючись руками.

– Сашко, що ти тут робиш?

У мене не було бажання з’ясовувати стосунки. Уже й так було зрозуміло, що з цією жінкою я більше не буду після такого. Вчиняти бійку? То не про мене! Вона сама обрала цей шлях. Значить, бруднити руки об таку мразоту не буду.

– Дійсно, питання по суті. Мар’яно, я тут живу, якщо ти забула. Зате я побачив, що робиш тут ти, поки не було мене. Де батько?

– Там, де має бути! – підло відповіла вона. – Ти думаєш, мені задоволення приносить доглядати за старим?

– Я бачу, що задоволення тобі інше приносить. Мар’яно, а де ті гроші, які я тобі пересилав? Сподіваюся, що ти виплатила борг? Уже мала виплатити!

– Не все виплатила. Чи ти думаєш, що я мала тут бідувати з дідом?

– Я повернуся завтра. І вірю, що тебе не побачу більше тут…

Я взяв свою валізу та пішов. Вирішив їхати до батька.

До закладу мене не пустили, бо було пізно для відвідувачів. Аж раптом я побачив Орисю. Вона була моїм першим коханням. Орися працювала у будинку престарілих медсестрою. Вона зраділа цій зустрічі, вислухала мене  і провела до батька.

Після побачення з батьком я знову знайшов Орисю. Ми довго розмовляли з нею. Виявилося, що вона жила одна з дитиною, з чоловіком розлучилася.

Мені здається, що сама доля так склалася. Після побаченої на власні очі зради, я зустрів Орисю, перше кохання своє. Думаю, що це знак. А далі – поживем – побачимо.

КІНЕЦЬ.