Марія була справжньою красунею. Усі хлопці нею захоплювалися, але розуміли, що не кожному вона по зубах. Батьки теж захоплювалися її красою і з дитинства вони ростили доньку для того, щоб видати заміж за багатого чоловіка заради її безтурботного життя.

Щойно їй виповнилося вісімнадцять, батько почав запрошувати всіх своїх багатих знайомих, хто мав неодруженого сина. Але вони не були красенями, а Марія хотіла знайти собі чоловіка з обкладинки.

Зустріла вона в інституті Юрія і одразу в нього закохалася. Він зробив їй пропозицію, і вона одразу погодилася. Батьки зраділи, що зять крім того, що дуже гарний, також багатий. Зіграли вони пишне весілля, і всі захоплювалися цією гарною парою.

Батьки Марії попереджали, що такий гарний чоловік їй зраджуватиме, хоч і гроші в нього є. Але вона не вірила в це . А він саме таким і виявився. Не пропускав жодної спідниці. Всі навколо про це знали, а друзі навіть дивувалися як можна було зра джувати таку гарну дружину.

Вона була така красуня, що всі на неї оглядалися. Спочатку вона не хотіла цього помічати, але згодом усе ставало очевидним. Коли Марія побачила нову спідню білизну чоловіка, відразу зрозуміла, що він одягне це на побачення. І в неї виникла ідея. Вона підклала туди червоного перчика.

Чоловік нічого не підозрюючи, одягнув і пішов із дому. Марія ледве стримувала сміх. Відчувши пекучість, він подумав, що щось підчепив, розсер дився на kоханку і відвідав ліkаря. Лікар так хихотів, що не міг заспокоїтись. — Це ж звичайнісінький червоний перчик. Юрій зрозумів, що це справа рук дружини.

Коханkа цього не зробила б. Від цієї пригоди він якось одумався і пішов додому. Поки дружина не повернулася, він приготував вечерю та замовив їй квіти.

Вона пробачила йому все і народила дочку Настю, таку ж красуню, як вона сама. — Вона теж із характером, як ти. Теж із перчиком, – сказав Юрій дружині, хихикаючи.

КІНЕЦЬ.