Все своє життя я росла єдиною дочкою та внучкою для своїх рідних. Вони завжди мене любили, леліяли та балували. Тому зараз всі і були шоковані, коли дізнались, що скоро моя мама народить другу дитину.

Скоріше всі чекали діток від мене. А тут такий поворот подій. Маму мою звуть Оксана і нещодавно їй виповнилось сорок п’ять. Після ювілею вона потрапила до пологового та народила мені сестричку. Я про це в дитинстві дуже мріяла. Але мрія дещо запізнилась і різниця у віці із сестрою у двадцять два роки мене бентежить.

Думаю, і говорити не варто про те, що всі сусіди та знайомі обговорювали цю подію ще довго і нудно. Згодом про маму випустили сюжет в місцевому телебаченні.

Мене така увага вибивала з колії. А ще більше вибивав факт, що в найближчі роки у мене може з’явитись малюк і як він має називати новонароджену Ангеліну? Тіткою?

Після народження сестри все в родині змінилося. Я старалась подавити в собі якісь невідомі ревнощі, бабуся із дідусем зі сторони тата казали, що дівчинка народилась не від їхнього сина.

Всі як один бачили в цій події якусь пастку та загадку. Люди перешіптувались, що дев’ять місяців тому тато саме був у відрядженні. Але коли Ангелінка підросла, то питання зникнули, оскільки вона була дуже схожою на мене та на татка.

Зараз мені соромно, що під час вагітності я не підтримувала маму. Нічого поганого в цьому немає. Зате вони знову відчують себе молодими батьками, знову будуть не спати ночами та ростити нову особистість.

Загалом, до цього я звикнула та тепер дуже люблю сестру і бавитись із нею обожнюю. А от мої бабусі та дідусь ніяк змиритись не можуть, тому навіть у гості до нас не приходять.

На що вони сердяться я, напевно, ніколи не зрозумію.

КІНЕЦЬ.