Дід Тараса по мер місяць тому раптово. Тарас після служби жив із дідом, бо з батьками жити не хотів. Батько його вічно гуляв, мама працювала, але грошей у них ніколи не було. А дід усе робив для онука, а Тарас працював і допомагав і дідові, і батькам. Але дід помер, треба буде йому пам’ятник поставити.

На це були потрібні гроші. Він познайомився з Машею і все йшло до весілля. На це також йому потрібні гроші. А звідки стільки взяти? У його голові весь час крутилися ці думки. Він йшов на побачення до Маші, а вона запросила Тараса до себе додому. Йому було ніяково, але він зайшов у будинок і познайомився з батьками своєї дівчини.

-Тарас, у вас з Машею все серйозно? — Запитав батько Маші. -Звичайно, як тільки я гроші знайду, ми одружимося, — сказав Тарас, не подумавши. -З грошима ми вам допоможемо, і твої батьки допоможуть. «Мої батьки нічим нам не допоможуть», — подумав Тарас, але вголос не сказав.

Вони погуляли з Машею до вечора, попрощалися та повернулися додому. Тарасові було сумно, він увесь час думав, як зможе весілля зіграти, ремонт у будинку не завадив би.

Він став ходити по дому і забиратися. Він витяг у хаті всі ящики і за ними помітив якийсь пакунок. На ньому було написано: «Моєму коханому онукові на весілля». Він відкрив і побачив там пачку грошей. Він здивувався і зрадів цьому одночасно. Його улюблений дід допоміг йому навіть після сме рті.

Він радісно зателефонував своїй дівчині та сказав, що вони завтра підуть до РАГСу подавати заяву. Вранці він пішов до діда на цвинтарі, відніс квіти та замовив йому пам’ятник на могилу.

І лише після цього вони з нареченою пішли до РАГСу. Маша зауважила, що Тарас змінився і став впевненим у собі, але той поки що нічого не розповідав. Увечері він подався до своїх батьків. Розповів їм про Машу і попросив у неділю поїхати до батьків Маші, щоб сватати.

Вони одразу розпочали розмови про гроші, сказали, що грошей на це немає. -Мені дід гроші на весілля залишив. Ось вам тисяча, це на знайомство та сватання.

Тату, прошу не витратити їх до неділі. -Не витрачу, синку. У суботу вони вже одружилися, а в понеділок вирушили на цвинтар до дідуся. -Дідусю, знайомся, це моя дружина Маша. Ми одружилися. Шкода, що тебе поряд немає. Ти так на це чекав. -Дякую тобі, дідусю, ми тебе не забудемо, — сказала Маша.

КІНЕЦЬ.