Ми з чоловіком мріяли, що коли одружимось то матимемо велику дружну родину. Хотілось зберегти хороші відносини з батьками, адже вони найближчі люди.

Але не так сталося, як гадалося. Свекруха мене незлюбила і навіть не намагалась це приховати. Я не хотіла конфліктів, тому вдавала, що нічого не помічаю. Але на душі було неприємно, бо щиро кохала Андрія і хотіла мати хороші стосунки з його матір’ю.

На щастя нам не довелось жити з батьками. Одразу після весілля ми оселились окремо. Не стану приховувати, що мені у Маргариті Олександрівні подобається багато її рис. Вона вишукана, доглянута жінка, з відчуттям власної гідності. Виглядає молодше свого віку та має власний стиль.

Я тішила себе сподіваннями, що після весілля усе зміниться. Вона зрозуміє, що я хороша людина та гідна бути частиною їхньої родини. А ще, була впевнена, що поява онуків розтопить її серце. І, можливо, завдяки цьому й наші стосунки зміняться на краще.

Але з появою первістка, атмофера у родині стала ще більш напруженою. Свекруха не соромилась проявляти відверту зверхність до мене. Вона показово не приходила до нас у гості. Жодного разу не провідала онука. Лише раз прийшла разом з усіма гостями на хрестини до ресторану. До себе нас теж не запрошувала. Лише Андрій приходив до неї чаю попити, але без нас.

В мене вже двоє дітей. Я все ще не втрачала надію, що час все змінює. Донечка ходить у дитячий садочок. А син вже першокласник. На Різдво діти дуже хотіли провідати бабусю. Тому пішли заколядувати, звісно, без запрошення. Вивчили таку гарну колядку, аби порадувати Маргариту Олександрівну.

Ми піднялись до її квартири, постукали у двері та почали гучно й весело співати. Дітки дуже старались, а ми з Андрієм підспівували.

Та ніхто не збирався нам відчиняти. Зрештою, свекруха не витримала й виглянула з квартири:

– Я вас не чекала й колядувати не запрошувала. Всього доброго!

Діти не вгавали:

– Бабусю, ти що, нас не впізнала? Ми старались, колядки вивчили, а хочеш іншу заспіваємо?

Маргарита Олександрівна сердито гиркнула:

– Яка я вам бабуся? Ідіть геть!

Усю дорогу додому ми йшли мовчки. Не було вже ніякого настрою. Як пояснити дітям, чому рідна бабуся їх знати не хоче, якщо й самі до кінця не розуміємо причини.

КІНЕЦЬ.