Не знаю, як відреагує батько на мою закоханість у його друга. У тата є найкращий друг, дядько Сашко, з яким вони товаришують ще зі школи. Скільки себе пам’ятаю, він увесь час зі мною порався, вчив плавати, грати в карти, разом їздили на рибалку і навіть один раз на море.

Після дев’ятого класу я вступила до коледжу та поїхала вчитися до іншого міста. Нещодавно повернулася і почала шукати собі роботу. Тато звернувся по допомогу до дядька Сашка, до кого ж ще. І, звичайно, той допоміг і взяв мене помічницею до себе фірму.

Минув місяць, і я сама не помітила, як закохалася в татового друга по вуха. Це раніше він здавався мені дорослим дядьком, а тепер я на нього дивлюся зовсім іншими очима.

Енергійний, діловий, підтягнутий чоловік, з почуттям гумору та солідним життєвим досвідом.

Серед моїх однолітків таких не зустрінеш, вони всі настільки примітивні, що навіть поговорити нема про що. А з дядьком Сашком ми можемо говорити на будь-які теми, нам легко та весело, та й є, що згадати.

Він часто підвозить мене після роботи додому, потім заходить, і ми спілкуємося до пізнього вечора. Із дружиною дядько Сашко розлучився, дочка залишилася жити з мамою.

Є в нього зараз якась жінка, але це мене мало хвилює. Я відчуваю, що між нами існує якийсь особливий зв’язок, і мене це дуже заводить.

Щоправда, я важко уявляю, як відреагує мій батько, якщо в нас щось з ним вийде. Найменше мені хотілося б, щоб вони посварилися, таки тридцять років разом.

КІНЕЦЬ.