Я працювала бухгалтером у невеликій компанії, і мені подобалася моя робота. Наша команда була чудовою, і ми мали гарне товариство.

Під час нашої обідньої перерви ми з колегами часто ходили перекусити в невелике кафе поблизу. Мені подобалася різноманітність страв, які вони пропонували, особливо їх плов і картопля з м’ясом — це була смакота!

Нещодавно моя колега Наталя почала приносити на роботу домашню випічку. Вона ділилася з нами своїми кексами, булочками та тістечками, і я із задоволенням їх їла. Ми подружилися і навіть спілкувалися разом поза роботою.

Одного разу ми були в магазині одягу, і Наталя приміряла гарне синє плаття. Вона хотіла його купити, але забула гаманець вдома.

У мене були з собою гроші, і я вирішила позичити їй 1200 гривень, необхідних для покупки сукні. Однак наступного дня Наталя гроші не повернула. Через тиждень, коли нам дали зарплату, я нагадала їй про покупку. Я була здивована, коли вона відмовилася повертати гроші.

— Чому я повинна повертати тобі гроші? — запитала вона.

— Я позичила тобі, щоб ти могла купити сукню, — нагадала я їй, — з умовою, що ти їх повернеш потім.

— Я не віддам тобі гроші, можеш не чекати, — сказала вона, — ти їси випічку, яку я готую щодня, і я ніколи не просила тебе платити за неї. Думай про гроші, які ти мені винна, а не я тобі.

Це плаття — оплата за всі торти, кекси і булочки, які ти з’їла. Я ж думала, Наталя ставилася до мене як до друга, але в той момент я відчула себе використаною.

Мені потрібні були rроші, щоб накопичити на новий ноутбук, і тепер здавалося, що я віддалилася від своєї мети на кілька місяців. З того дня я перестала спілкуватися з Наталею.

Я на власному гіркому досвіді переконалася, що не можна нікому позичати гроші, навіть своїм самим хорошим друзям. Це тільки зіпсує дружбу.

КІНЕЦЬ.