З народженням наших донечок дружина перестала піклуватись про свій зовнішній вигляд. Ніби з іншою жінкою живу. Її вишукані сукні, взуття на високих підборах та доглянуте волосся зникли десь. Тепер вона носить величезні футболки та спортивні штани. Які слугують їй також одягом для сну.

Ці речі мене дратують, але що мені дійсно переймає, це те, що її вродливе обличчя стало для мене чужим. Волосся завжди закручене в гульку, а на обличчі – ніякого макіяжу. Нігті були коротко стрижені, а її живіт та груди стали обвислими. Навіть вдома вона часто ходить без ліфчика, а її недосипання призводить до появи темних кіл під очима.

Я відчуваю сумнів і печаль, коли дивлюся на неї. Моя цікавість до дружини як до жінки щодня поступово зникає. Я розглядаю її як дивну тваринку у людській оболонці, оскільки вона не приділяє достатньо уваги своєму вигляду. Пасма, зазвичай, стирчить врізнобіч, оскільки не знаходить часу, щоб їх вкласти. Бюст обвис і навколо грудей з’являються вологі кола від молока. Вона відкинула всі свої прикраси.

Я не зміг продовжувати життя з такою жінкою і вирішив розірвати наш шлюб. Оскільки бачив свою дружину вже не такою привабливою і доглянутою, і це було неприйнятно для мене.

Минуло два роки і я несподівано зустрів її у центрі міста. Колишня дружина знову взула високі підбори й мала інший вигляд, ніж я пам’ятав. Зустрівся з красунею, що безсумнівно зачаровувала своєю вродою. Ідеальна укладка, сукня, що підкреслює тонкий стан та підтягнуті груди, а в очах знову з’явилась іскра. Побачив колишню дружину, яка виховувала наших прекрасних донечок.

На жаль, тоді я не задумувався про те, як жінка веде господарство і звідки у нас з’являється їжа. А також, де вона бере сили та натхнення, аби доглядати за нашими дітьми та створювати затишок в нашій оселі.

Догляд за двійнею забирав усю її увагу та силу. Але вона все ж старалася готувати для нас смачну їжу і дбати про те, щоб у квартирі було затишно. Навіть знесилена, не ігнорувала мене та завжди зустрічала усмішкою. Вона була справжньою королевою, але я не оцінив цього.

Тепер я розумію, що поводився як ідіот. Я не дбав про неї та про наших дітей, які підростали та стали надзвичайно миленькими. Я навіть не телефонував, щоб дізнатися, як вони.

Як мені заробити повагу в очах цієї жінки? Що можу дати колишній дружині, яка більше не потребує моєї допомоги, і відчуває себе королевою? А я пропустив шанс стати королем поруч з нею, стати її опорою та помічником. Це щось, що не можна забути.

У глибині свого серця я бажав їй знайти того, хто буде гідним її. Але наразі я радію хоча б тому, що можу бути разом зі своїми донечками, оскільки колишня дружина не заборонила мені цього як татові. Ця думка дарує мені щастя.

КІНЕЦЬ.