Здійснилося пророцтво свекрухи. Моя свекруха, одного разу сказавши, що її син зіпсує мені життя, виявилася правою. А я помилялися на його рахунок. Мені дуже пощастило зі свекрухою. Багато хто назве мене ненормальною, але мама мого чоловіка мені як друга мати. Вона прийняла мене до своєї сім’ї після першого ж знайомства.

Її сина я зустріла у кафе. Він підійшов до мене та зробив комплімент. Ми розмовляли і почали зустрічатися. Мені було 22 роки, а йому 31 рік. Незважаючи на різницю у віці, ми покохали одне одного. Я закінчувала інститут, а він працював керівником у торговельній промисловості.

Коли мій хлопець вирішив познайомити мене зі своєю мамою, я страшенно переживала. Всі ці страшилки про свекруху та інше. Але мама мого коханого виявилася просто чудовою жінкою і ми одразу з нею потоваришували. Ось тоді вона й пророкувала мені зіпсоване життя від дій її сина.

Спочатку все було чудово. Весілля та медовий місяць. Я відчувала любов свого чоловіка та його захист. Він був моєю опорою та моєю надією. Але згодом він почав висловлювати невдоволення щодо моїх подруг. Він аргументував це тим, що вони вільні і у них лише вітер у голові, а я заміжня жінка і маю думати про сім’ю.

Я намагалася пояснити йому, що мені теж потрібне спілкування, а він просто закрив мене вдома ззовні та ключі забрав. Я просиділа під замком цілий день. Було сумно та прикро. Коли чоловік повернувся, я з ним не розмовляла. Він був добрим і дбайливим і сказав, що хоче захистити мене та наш шлюб. І я повірила. Все повернулося на круги свої.

За місяць зателефонувала мама і повідомила, що у батька мікроінфаркт. Я терміново поїхала до них додому. Але ввечері зателефонував злий чоловік із запитанням, чому я вдома не чекаю його з роботи? Я розповіла, що тато захворів, і я буду з ним. Але він дуже суворо сказав, що для цього в нього є дружина, а я маю дбати про свого чоловіка.

Я спробувала пояснити, що я тут потрібна, але він і слухати не став. Мій коханий чоловік приїхав за мною машиною  і забрав додому. За непослух я була покарана цілий тиждень. Щодня, йдучи на роботу, чоловік закривав мене вдома. Він казав, що я сама змушую його так вчинити. Я вила під замком одна, але сказати батькам не дозволяла гордість. Коли покарання було знято, я вирішила поводитися добре, щоб більше не провокувати чоловіка.

Я перестала спілкуватися з друзями та батьками. Я лише готувала та прибирала своєму обранцю. Ніщо мене не тішило. Мені хотілося волі. Я не думала, що у 23 роки буду, немов ув’язнена, сидітиму в чотирьох стінах. Варто мені вийти в парк, мій чоловік ніби відчував, дзвонив і питав де я. Тоді мені доводилося бігти додому, щоби не бути покараною.

Якось я зустріла шкільну подругу. Вона гуляла з коляскою містом, така щаслива і вільна. Ми обмовилися двома словами, і я побігла готувати вечерю чоловікові. Це ж мій обов’язок. Я позаздрила колишній подрузі, а вдома дала волю сльозам.

Днями відбувся день народження свекрухи. Я була дуже рада вирватися з дому та хоч з кимось поспілкуватися. Мама мого чоловіка сказала, що я змінилася. З веселої життєрадісної дівчини за її словами я перетворилася на сіру тінь із сумними очима.

Вона запитала, чи мене ображає її син. Я розплакалася, просто перед нею. І все розповіла. Як він не дозволяє мені ні з ким спілкуватися, як перетворив на домогосподарку і як закриває вдома за найменшу провину. Свекруха боялася, що він зіпсує мені життя, так і сталося. Тепер я дуже переживаю, а якщо чоловік дізнається, що поскаржилася на нього. Що тоді буде зі мною? Як мені бути? Я не можу так жити й надалі.

КІНЕЦЬ.