Валя майбутній свекрусі не сподобалася зовсім. Анастасія Павлівна презирливо оглянула молоденьку дівчину з голови до п’ят і про себе винесла вердикт, що: «вона не нашого поля ягідка, жебрачка їм в будинку не потрібна». Хоча вона їй когось нагадувала, а кого, не могла згадати.

Так вона ввечері і сказала своєму синові – не підходить! Але Антон їй відповів:

– Ти знаєш, мама, я не для вас вибирав собі майбутню дружину і твоє, подобається – не подобається, мені по барабану. Я її люблю і цим все сказано. Більше ми до обговорення мого особистого життя повертатися не будемо. Для мене це питання вирішене, все!

– Ще невідомо, що батько тобі скаже. О, ось і він. Юрик, син твій привів в будинок якусь жебрачку з села і хоче з нею одружитися. Скажи йому своє вагоме слово.

Батько звернувся до сина:

– Любиш дівчину?

– Всім серцем.

– Тоді одружуйся і не слухай нікого.

– Юра, ти про що?

– Та все про те ж. Забула мою маму і як вона тебе прийняла, як хотіла зруйнувати наші відносини? Забула себе, ким ти була і звідки приїхала? Хочеш бути стер*озною свекрухою?

Анастасія Павлівна, здивовано подивилася на чоловіка і замовкла. Адже дійсно, свекруха була, як вона зараз, проти невістки і їй стало не по собі. Вона розвернулася, щоб піти, але залишилася, коли почула слова чоловіка звернені до сина. Вона обернулася і побачила, як чоловік обійняв його, поплескав по плечу і сказав:

– Гроші – це добре, але треба ще бути і щасливим в цьому житті, випробувати справжню любов, народити в любові дитину, ось тоді ти не дарма прожив життя. Одружуйся на коханій.

– Тату, дякую за підтримку. Ось, якщо чесно, не очікував саме від тебе її отримати, це прям здорово! Ми завтра їдемо до Валі додому, тепер вона мене буде знайомити з батьками.

Батько дістав гроші і сказав:

– Купи подарунки від нас майбутнім родичам, негоже з порожніми руками нареченому їхати в будинок нареченої.

– Дякую за все.

Батьки Валі зустріли молодих дуже радо, вони були раді за них. Євген Степанович так уважно дивився на Антона, що він зніяковів. Валя помітила його погляд і запитала:

– Тату, ти чому так Антона розглядаєш?

– Та мені його обличчя здається знайомим, як ніби я його десь бачив. Антон, а як звуть твою маму?

– Анастасія Павлівна.

Євген Степанович аж зі стільця підвівся.

– А бабусю звуть Зоя Володимирівна?

– Так, а звідки ви знаєте.

– Ми з твоєю мамою навчалися до восьмого класу разом, поки мої батьки не переїхали в інше місто. І ми дружили, перша дитяча любов у нас з твоєю мамою була і обіцяли один одному що, коли подорослішаємо – одружимося. Уявляєте, як доля розпорядилася, наші діти зустрілися, щоб одружитися.

– Нічого собі! Ось це історія! – сміялась Валя – Антон, вони теж любили один одного.

Антон був просто шокований, він втратив дар мови в перші хвилини від цієї новини. А потім теж розсміявся:

– Уявляю, який сюрприз буде для мами і в якому шоці буде вона.

Він точно сказав, коли Анастасія Павлівна дізналася, хто батько її невістки, спочатку втратила дар мови, потім розплакалася, потім обняла дівчину і тут же попросила у Валі прощення за першу холодну зустріч.

– А я ще дивлячись на тебе, думала, кого ти мені нагадуєш? Виявляється – Женьку. Як це все несподівано і доля дуже неочікувано над нами пожартувала. А взагалі все просто чудово складається, це я тепер зрозуміла. Всьому цьому треба було статися.

На весіллі у дітей через стільки років зустрілися Анастасія та Євген, які колись дружили. Їх половинки вже знали про їх дитячу любов, про обіцянку одружитися і всі дружно дивувалися несподіваним поворотам у долях людей, щасливих поворотах.