-Вибачте, ви виходите? – Олег почув жіночий голос позаду себе.

-Так, виходжу.

Голос здався знайомим, тому він обернувся, ковзнув байдужим поглядом по запитуючій його жінці і ступив разом з іншими пасажирами на станцію.

Потім ще раз глянув на неї і раптом сказав:

-Марія?

Жінка здригнулася і уважно оглянула Олега:

-Так. А ви? Ой, Олег, ти чи що?

А потім вона посміхнулася своєю незабутньою посмішкою від якої навколо очей збиралися іскристі зморшки.

І Олег зрозумів – так, це вона!

………………………..

-Ось це зустріч! – Олег дивився на Марію і ніяк не міг повірити, що це і правда вона.

-Так …. дивно …., – повторила йому Марія.

Вони сиділи за столиком в кафе і посміхалися один одному.

-Та я просто вже років 10 в метро не спускався. Все на машині і на машині ….. А сьогодні вона раз і зламалася. Хлопці кажуть, що завтра буде готова. Секретар хотіла викликати таксі, так я і подумав: навіщо в пробках стояти – проїдус в метро. А тут раз …. і ти! Ну давай, розповідай, як ти? Чоловік, діти? – запитав Олег.

Марія знову посміхнулася і знову навколо очей затанцювали іскорки, які так завжди подобалися Олегу і які він так любив цілувати.

-Так, чоловік є. А ось дітей поки немає. А у тебе як на особистому плані? До речі, виглядаєш ти відмінно!

Олег хотів би сказати, що і Марія виглядає добре, але язик не повертався сказати такі слова.

10 років тому це була яскрава, впевнена в собі дівчина. І він був закоханий в неї і збирався одружитися …. А зараз … зараз перед ним була жінка, одягнена в якийсь похмурий одяг, яка приховував її фігуру, погляд опущений і дивиться в основному вниз, обличчя без всякого макіяжу і замість зачіски – звичайний хвіст.

Якби він побачив її здалеку – ніколи б не впізнав і пройшов мимо.

Олег спробував пригадати чому вони тоді розлучилися, але не зміг.

-Я теж одружений, є дочка. Маленька, їй всього 5. А ти що з дітьми тягнеш? Вони такі класні!

-Нуууу ….

-Ой, я напевно поставив нетактовне питання, вибач ….

Марія знову посміхнулася, тільки тепер її посмішка була якоюсь сумною.

-Просто я не можу зважитися …….. навіть спробувати не можу зважитися. Чоловік хоче дітей …..

-Що ж тебе зупиняє?

Очі Марії наповнилися сльозами і Олег зрозумів, що зараз на його голову поллється розповідь про нещасну життя або щось типу того. А такі розповіді Олег не любив ….. але діватися йому було нікуди.

-Це довга історія. Але якщо коротко, то заміж я вийшла всього 3 роки тому. До цього моменту спершу тебе чекала. До речі, чому ти мені так і не подзвонив?

“Ну звичайно!”. Олег згадав: він тоді поїхав з друзями в інше місто і вони домовилися здзвонитися, а він …. Ні, він не забув …. просто не міг …. а коли зміг, то пройшло цілих чотири дні.

Я не міг …… А потім соромно було, що не стримав свою обіцянку …. А чому ти не подзвонила?

-Я? А у мене розумієш гордість заграла: дівчата першими не дзвонять ….

-Мда …. нерозумно вийшло.

Обидва мовчали, усвідомлюючи, що життя могло б скластися по-іншому, якби тоді один з них вчинив би інакше.

Першою порушила мовчання Марія. Вона відкашлялась і продовжила свою розповідь:

-Загалом, чоловік у мене розведений. У нього вже є двоє дітей. Ні … він розлучився не через мене.

Марія прочитала це питання на обличчі Олега.

-Дружина його зрадила і він її не пробачив. Ми разом працювали і якось непомітно здружилися і стали зустрічатися …. ну а потім одружилися і тут почалося! Діти дзвонять, кажуть, що скучили, він зривається, їде до них, а там колишня у відвертих нарядах. Потім стала дзвонити його сестра з різними історіями. То посилання скине на якийсь аккаунт в соціальній мережі, з якого нібито я знайомлюся з чоловіками, то посилання на “мою” в лапках сторінку на сайті знайомств. І все закінчується тим, що вона заявляє, що я не гідна її брата, а ось колишня дружина – ангел і чекає його і любить.

І каже, що він піде від меня. А недавно вона прислала фото, нібито моє з якимось чоловіком …. І найнеприємніше, чоловік став думати, що я дійсно так себе веду і ревнувати. І періодично сумки намагається зібрати і піти. А я …. Я його зупиняю. Поглянь на мене! Я вже й не фарбуюся, і зачіска у мене звичайна, і речі зовсім не модні ….. Я намагаюся стати непомітною, щоб ніхто на мене не звертав увагу. А чоловік все-одно ревнує ….

-Ой, а нічого, що ми з тобою зараз в кафе сидимо?

Марія махнула рукою.

-Не знаю …. мені вже все-одно. Я якось не так представляла своє заміжнє життя. І в такій ситуації, щось я не готова до дитини.

І Марія гірко зітхнула.

Олег потер перенісся.

-Марія, мені здається, що треба щось робити. Я б ось і хотів сказати, що ти виглядаєш добре, але …..

-Та знаю! І мені це самій не подобається, але що робити? Я розумію, що і сестра і колишня хоче, щоб чоловік повернувся до дітей і …

-А може там гроші замішані або нерухомість?

-Та які гроші? У чоловіка є кілька кредитів, які він брав до мене для сестри і я їх зараз допомагаю віддавати … А нерухомість? Ми взагалі в моїй квартирі живемо. У чоловіка є тільки частка в квартирі сестри.

Олег глянув на Марію і розсміявся.

-Марія, я тобі дивуюся ….. Давай розглянемо факти і тільки факти, добре? Квартира – твоя, ти чоловіка годуєш, поїш, даєш гроші на оплату кредитів для його сестри. Сестра наговорює, чоловік ревнує. А ти намагаєшся довести всім, що ти – хороша. І поводишся тихо і одягаєш як вони хочуть …. Чоловік намагається зробити так, щоб ти теж його ревнувала і розповідає про колишню. І ти ведеш себе так, як він хоче …… Виходить, що ти живеш не своїм життям, а його. І він тобі дає своє життя в борг. Сумно …. дуже сумно …. Ти дуже сильно любиш чоловіка?

Марія задумалася ….

-Напевно я дуже сильно не хочу залишитися одна.

Обидва знову замовкли.

-Знаєш, я – чоловік. Мені простіше. Але я б зробив так на твоєму місці – став би одягатися і вести себе так як і вів до цього. Дзвонить сестра і заявляє, що тебе кине чоловік. Відповідаєш: “Та будь ласка, нехай іде. Де він може жити? У нього частка у тебе, ось хай і йде до тебе. І нехай один і закриває твої кредити.” Дзвонить колишня і діти. Нехай йде. Купуєш дітям фрукти та іграшки і даруєш від свого імені. Дзвониш дітям сама і цікавишся як вони. Ось.

-А якщо чоловік почне валізу збирати?

-Та нехай збирає. Навіть цікаво куди він піде і чи піде взагалі. Ну, Марія! Ти ж правда класна і шикарна! Цінуй себе!

……………..

Марія стояла біля вікна, дивилася на вулицю і чекала чоловіка.

Нарешті вона почула, як в замку повертається ключ і вона, посміхаючись, швидко вийшла в коридор. Але її посмішка відразу полетіла з її губ. Чоловік був похмурий.

-Привіт! Як справи?

-Як справи? Як справи? – пробурчав він. – Давай їсти. Я голодний.

Марія несподівано кинулась на кухню і заметушилася.

Вона накладала чоловікові вечерю і вирішила спробувати подивитися на себе і чоловіка як би з боку.

Чоловік почав їсти і скаржитися на колишню дружину, її поведінку і поведінку дітей.

-У, ну ти їм хоч зауваження зробив? – запитала Марія.-Ти навіщо мені це все розповідаєш?

Вона побачила, що чоловік мало не поперхнувся, відклав вилку в сторону і став вказувати Марії, що це не її справа і вона повинна просто сидіти і слухати його і він її чоловік і вона повинна …… повинна …. повинна ….

Марія намалювала у своїй уяві великий усміхнений смайлик і поставила його замість обличчя чоловіка і сиділа і кивала йому головою.

“Невже я так хочу жити?” – дивувалася Марія. – “Ні. Точно ні. Тоді чому я так тримаюся за чоловіка? Напевно тому що не знаю, що буде далі і боюся цієї невідомості ….”

-Ти мене чуєш взагалі? – Марія прокинулася і побачила, що чоловік дивиться на неї і мабуть чекає якоїсь відповіді.

-Що? Я прослухала ….

І тут Миколу понесло. Він щось знову кричав, що його ніхто не чує і ніхто не розуміє. І як йому важко жити …..

-Ти мені просто скажи, що від мене треба? – спокійно сказала Марія.

Чоловік здивовано подивився на неї. Ну звичайно, раніше вона б кинулася до нього б і стала б говорити, що він чудовий і як всі його люблять …. А після розмови з Олегом робити цього щось зовсім не хотілося.

-Так нічого не треба. Просто дітей треба завтра зустріти з продовженого, їх мама не зможе це зробити. Тому я затримаюся.

-Добре, – легко погодилася Марія. – Я тобі приготую для них бутерброди і ти їх почастуєш.

-А хіба це не верх нахабства моєї колишньої? – Микола підвищив голос.

-Ну це ж твої діти. Якщо тебе щось не влаштовує, то обговорюй це зі своєю колишньою, а не зі мною.

Далі вечір пройшов тихо і спокійно, хоча Марія бачила, що чоловік намагався поскандалити. Просто вона сама не дала йому це зробити.

Наступні дні Марія теж намагалася не втягуватися в з’ясування відносин. І раптом вона відчула, що стала радіти простим речам: сонечку в віконці або дощу, теплій погоді або прохолодній, сильному вітру або затишності, співу птахів.

А чоловік? Чоловікові це дуже не подобалося. Було схоже, що він намагався втиснути її в рамки свого життя і контролювати, а Марія не давала цього йому зробити. Конфлікт наростав.

………………….

Одного разу Марія вийшла з метро і побачила, як одна жінка роздає недавно народжених котенят. І Марія не встояла: вона взяла одного, такого маленького і смішного, білого, з невеликою чорною цяткою.

-Я не люблю тварин, – сказав її чоловік, коли прийшов з роботи.

-У тебе алергія?

-Ні. Просто не люблю. Прибери його.

Звичайно, Марія розуміла, що їй треба було спершу порадитися.

-Добре. Але мені потрібно знайти йому будинок. На це буде потрібен якийсь час.

-Ні. Прибери його прямо зараз. Куди хочеш.

-Але я не можу прямо зараз ….., – Марія розвела руками.

І тут сталося те, що мало статися давно.

-Даю тобі 5 хвилин. Через 5 хвилин щоб цього кошеняти не було тут. Або я йду.

Чоловік вичікувально подивився на Марію. Напевно він думав, що вона кинеться комусь дзвонити, але Марія просто сіла на стілець і втупилася в стіну.

-Ти не зрозуміла? Я зараз піду! – підвищив голос чоловік.

-Я зрозуміла, – тихо відповіла Марія. – Іди.

Микола дістав із шафи свою сумку і покидав туди якусь свій одяг, а потім пішов, грюкнувши дверима.

Марія плакала і тільки маленьке кошеня, згорнулося в клубочок і спало.

…………………

Через годину Марії зателефонувала сестра чоловіка. Вона кричала в трубку, що Марія нікому не потрібна і що вона повинна бути вдячна її братові, що він одружився на ній і жив з нею. Марія просто скинула дзвінок і більше не відповідала.

“Напевно він прийшов жити до неї,” – подумала Марія

Потім дзвонила і колишня дружина, вона теж лаялася і вимагала, щоб Марія забрала назад свого чоловіка.

Через тиждень він прийшов до неї з квітами і сказав, що готовий почати все з початку. І навіть не був проти кошеня, якого Марія так нікуди і не справила.

Марія стояла на порозі, кошеня тулилося до її ніг:

-А ти розібрався з сестрою і з колишньою дружиною?

-А що з ними розбиратися? З ними і так все в порядку.

-Ну якщо ти так думаєш, то починати з початку я не готова.

І Марія закрила двері перед його носом.