Дружина завжди мене ревнувала і без приводу. Я завжди приймав це жартома, тому що я ніколи не думав їй зраджувати, вона мене влаштовувала в усіх відношеннях. Так ми прожили 20 років у такому ключі. В її очах я все одно мав коханок і вів розгульний спосіб життя.

Одного дня вона прийшла додому і сказала, що знайшла собі чоловіка, зрадила мені з ним, і тепер вона спокійна, що помстилася мені за все. Це для мене було шоком. Я не міг повірити своїм очам, вухам. Загалом не міг зрозуміти за що? Я просто сказав одне слово – дурна.

Після тижневого мовчання вона сказала, що знайшла саме того, з ким хоче прожити далі. А я тепер можу спокійно, не соромлячись водити сюди своїх коханок. Вона збирає речі та йде. Сказала, що дочку я можу бачити будь-якої миті. Дочці було вже 16 років, і я просто сів біля неї і сказав: «Я її ніколи не пробачу.

Я не знаю, куди ви йдете, хто це її новий супутник. Давай краще ти залишишся вдома зі мною, у тебе незабаром університет. Ми будували плани, не час зараз іти в новий будинок до когось, незрозуміло кого. Я не зможу спокійно спати, знаючи, що ти живеш із чужим дядьком».

Донька погодилася, сказавши, що не чекала такого від матері. Дружина пішла сама. Дочка її відвідувала, вони гуляли, разом на моря їздили. Моя колишня дружина, судячи з фото, була щаслива. А я жив десять років, не розуміючи, за що мене так.

Пів року тому донька вийшла заміж. Ми були на весіллі, все пройшло вдало. Я молодим подарував нашу оселю, а сам придбав двокімнатну квартиру. І ось на весіллі вже ближче до кінцівки підійшла моя донька і попросила поговорити наодинці.

Ми спустилися з бенкетного залу, сіли в машину і вона почала говорити про колишню дружину. Так я дізнався, що вже пів року вона одна. Її чоловік пішов до молодої. Дочка просила помиритись. Сказала, що все розуміє, що засуджує матір, але ще й шкодує. Їй довелося з’їхати від чоловіка, і тепер дочка зі своїм чоловіком допомагають сплачувати їй житло.

Дочка сказала, що її чоловікові все це не подобається, і що я заради неї міг би помиритися з матір’ю та забрати її до себе. Ще дочка сказала, що цим допомагаю їй. Що вона впевнена, заради неї я погоджуся на все. Мені було дуже прикро. Я мовчки вийшов із машини і поїхав додому. Не чекав такого від доньки. Егоїстка, як і її мати.

За тиждень донька приїхала разом із колишньою дружиною. Та просила вибачення, сказала, що помилилася, що я для неї найдорожча людина.

Я відповів, що нічого не забув. Вона була щаслива усі 10 років, коли я так страждав. Щоб її принизити, я додав, що мені не потрібна 50-річна стара (їй 52 роки) жінка. Я знав, що це її зачепить найбільше.

КІНЕЦЬ.