Мої мама й тато ще й не дуже такі старі люди, як на сучасні мірки, в повному розквіті сил, як кажуть в народі.

Мамі моїй зараз 59 років, а татові – 63.

Та майже щодня, кожного разу, як ми з ними бачимося мама мені постійно говорить про те, що я їх доглядатиму з татом обох на старості років.

А вся справа в тому, що вона не хоче, щоб мій брат, її син, з невісткою жили з нею на старості років, адже невістка – зовсім чужа їй людина, а в неї є рідна донька.

А останнім разом тільки й те роблю, що чую від неї розмови, що про її старість і мій догляд за нею, бо це лише мій обов’язок і все.

Я постійно мовчу, говорю, що все в Руках Божих, надіятися маємо лише на Нього, але мама знову і знову повертається до однієї і тієї ж розмови, лише й мови про це, що я маю для неї робити, коли вона буде старою, наче це вже буде завтра.

Мама постійно мені нагадує, при кожній нагоді на це, що я донька і це мій обов’язок доглянути своїх батька та матір.

Але ж у неї ще є рідний син, це має бути наша спільна справа, я вважаю, що це справедливо.

Чому мама надіється лише на мене і на мою допомогу, наче в неї більше нікого крім мене немає?

Можливо, вся справа в тому, що у моїх батьків відносини з невісткою не дуже склалися, на жаль, але ж до чого тут брат мій – Іван?

Ми маємо спільно дбати з Іваном про своїх батьків на старості років, як на мене.

Чому це має робити лише донька, невже це лише мій обов’язок?

Чи це в усіх заведено так?

Я зараз своїй мамі нічого не хочу говорити, для чого ще зараз сперечатися з нею, коли про догляд зараз не йдеться.

Не хочу зараз щось їй пояснювати, адже вона образиться на мене, а про це рано ще говорити, життя покаже ще нам все.

Батьки нам з братом обом допомагають однаково. Тому чому лише до мене мають справу про допомогу?

Батьки мої ще в розквіті сил, ще самі все можуть робити для себе, а як прийде час, то ми з братом маємо самі вирішити, як нам тоді чинити.

Тоді ми й домовимося з ним, як нам за ними доглядати краще.

Лише мій чоловік ніколи нічого не каже мені, коли я з ним говорю про це, бо за своїми батьками він зовсім не доглядає, це за нього робить лише його сестра.

А вже декілька років це робить сестра мого чоловіка і він завжди вважав, що має так бути.

Але хіба вірний такий підхід, що лише донька має доглядати маму й тата, якщо в них ще син з невісткою є?

КІНЕЦЬ.