З Миколою ми розлучилися майже три роки тому.

Правду кажучи, зараз мені навіть не хочеться згадувати ті часи.

Але єдине, що мене радує – моя маленька донечка, яку я дуже люблю, адже це єдине, що в мене є, моя велика радість та надія на світле майбутнє.

Мій колишній чоловік довго одинаком не засиджувався й десь майже через рік почав зустрічатися з іншою жінкою.

А кілька місяців тому я дізналася, що вони з Миколою вже одружилися.

Звісно, що я цю новину сприйняла холодно, адже давно зрозуміла. що в мене своє життя, а в нього своє і тепер нічого спільного у нас немає, крім турботи про нашу дитину, адже у неї має бути батько і вона має постійно його відчувати у своєму житті, як і будь-яка інша дитина.

А зовсім нещодавно друга жінка мого колишнього чоловіка мені написала повідомлення дивного, як на мене, змісту:

“Я зроблю все можливе, щоб мій чоловік не давав більше вам грошей! Досить вже!”

Я не знала, як реагувати на це повідомлення і що чекати далі, адже скажу чесно, що аліменти чоловіка допомагали нам з донькою досить таки добре жити весь цей час, відколи ми розлучилися.

Я працюю неповний робочий день й іншу половину дня проводжу зі своєю донькою Вікторією.

Забираю її з дитячого садочка, воджу на різні гуртки, граюсь й розвиваю її.

Ну і, звичайно, прибираю та готую їсти вдома, адже я й досі одна і ніхто мені не допоможе виконувати всю цю роботу.

Вікторії моїй зараз всього п’ять років, вона ще маленька дитина.

Поки ми жили з Миколою разом в шлюбі, то я не працювала, бо буда у декреті й головний дохід приносив додому чоловік.

Навіть, після нашого розлучення, Микола не залишив нас з нічим з донькою, а залишив нам однокімнатну квартиру, у якій ми зараз й живемо з Вікторією.

Лише після розлучення з Миколою я влаштовувалась на роботу, щоб бути незалежною у будь-якому випадку.

Андрій платить мені хороші аліменти – 4 тисячі гривень, адже він добре заробляє.

Я теж отримую хоча й невелику зарплату, цього достатньо для хорошого життя для нас двох.

Микола, звісно, просить мене звітувати, що й куди я витрачаю, але чеки не просить, що вже радує, адже це ознака довіри.

Зазвичай, половина грошей йде на продукти, додаткові заняття моєї доньки, гуртки, оплату садка та новий одяг та іграшки для доньки.

Іншою частиною суми я виплачую комунальні платежі.

А вже декілька років чоловік щоліта дає 10 тисяч гривень доньці на відпочинок, щоб ми з нею поїхали до моря, відпочили, Микола любить свою доньку і це правда, намагається ще й подарунки якісь купувати, коли проводять час вони разом.

Звісно, на дорогий курорт грошей цих не вистачить, але щоліта ми з Вікторією їздимо відпочивати, дякуючи щедрості її рідного батька.

Микола завжди добре заробляв і допомагає нам.

А після цього повідомлення від його дружини я навіть не знаю, що думати тепер.

Хвилююся, що ця жінка переконає Миколу і він зовсім не буде нам допомагати з донькою.

Навіть не знаю, як тоді нам бути.

Чи варто йому зараз про це сказати, чи, краще, почекати і подивитися, що далі робитиме вона?

КІНЕЦЬ.