В моєму житті зараз склалася досить таки непроста ситуація і я просто не знаю, як зараз бути і яке правильне рішення прийняти.

Після моєї бабусі у спадок мені з сестрою Наталкою залишилася двокімнатна квартира, яку батьки відразу вирішили продати, а гроші поділити між нами з Наталею навпіл.

Нас обох це все повністю влаштувало.

На той момент я ще жила у своїх батьків, а Наталка лише вийшла заміж та переїхала жити до свого чоловіка.

Цих грошей, які мені дали батьки, мою частину, мені вистачило на те, щоб придбати в кредит свою власну невеличку квартиру в будинку на стадії будівництва. Це був дуже гарний варіант.

Я вклала в неї також всі свої заощадження, які я відкладала дуже довго, щоб виплачувати малі відсотки.

Через декілька років я вже заїхала в свою нову квартиру, а ще через якийсь час змогла повністю виплатити кредит, який брала на квартиру і почала в ній робити ремонт.

Наталка ж за ці два роки не відмовляла собі ні в чому.

Вона і чоловік кілька разів побували за кордоном – в багатьох країнах вони відпочивали, загалом жили добре і, особливо, ні в чому собі не відмовляли.

Вечеряли вони тільки в хороших ресторанах, купували фірмовий одяг.

Наталка навіть сміялася наді мною, говорила, що я не вмію виставляти пріоритети і справа не в грошах, а в тому, що потрібно жити радісно та щасливо, а не економити кожну копійку, адже життя не вічне і таке непередбачуване, що ніхто не знає, що його чекає далі.

І ось через два роки Наталка з чоловіком розлучилися, на жаль.

І їй довелося піти, адже вони жили в його квартирі, яка належала ще чоловікові її до шлюбу, нічого свого, виходить, не мала.

Спочатку нічого поганого не віщувало, як то кажуть в народі.

Але через кілька місяців після розлучення все частіше в розмовах з Наталкою я стала помічати її невдоволення тим, що їй доводиться жити разом з нашими мамою й татом, в той час як я спокійно собі живу в окремій квартирі.

Я була настільки здивована, що навіть не знала, як реагувати на все це: з одного боку, людина в розлучена, у неї непроста ситуація склалася, не хотіла, щоб вона образилася, з іншого – я ж не винна в її нинішньому становищі і нічого недоброго їй не зробила.

Та згодом все, зовсім несподівано, вияснилося дуже просто для мене.

Якось ми всі зібралися у батьків відзначити свято.

І тут, за столом, сестра знову заводить свою пісню про те, що мені добре в своїй квартирі, я там розкошую, сама собі господиня, а їй зараз важко, так і ще свого власного даху над головою немає.

Я вже не могла мовчати, це мені вже набридло, але не встигла відповісти, як батьки стали дружно підтримувати Наталку: мовляв, що тобі варто, продай квартиру, гроші поділіть між сестрою, зберіть ще трохи і купіть собі по маленькій однокімнатній подалі від центру.

Батьки теж мене дуже здивували, мовляв, втомилися ми жити вже з дітьми теж, і для себе пожити хочемо окремо.

Сказати, що я була здивована – зовсім нічого не сказати.

Я вкладала в квартиру не тільки спадок, а й свої заощадження, а потім практично всю зарплату, обмежуючи себе у всьому абсолютно, щоб швидше виплатити кредит. який взяла на житло.

Робила дорогий ремонт на свої ж гроші, ні у кого нічого не просила, і тут повинна з якоїсь причини продати свою квартиру.

Я ж не просила Наталку витрачати свої гроші усі абсолютно, вона ж теж могла вкласти їх у нерухомість або якось розумно їх інвестувати.

Рідні чекають, що я зроблю так, як вони кажуть, бо батьки втомилися жити з сестрою і вона з ними теж, але я не розумію, з якого дива маю віддавати свої гроші сестрі.

Що я маю зробити, щоб усі були задоволені?

Чи повинна я продавати свою квартиру, бо у сестри моєї проблеми в житті?

КІНЕЦЬ.