Ця моя життєва історія досить непроста, на жаль, мені дуже шкода, звісно, але так вже життя моє склалося на сьогоднішній день.

Я свого часу вийшла заміж в 28 років, про що вже й не мріяла.

Це таки трохи пізно для дівчини в наш час, самі розумієте і я це також розуміла дуже добре.

Просто, на свій превеликий жаль, свою юність я витратила на дуже несерйозного хлопця, про що дуже шкодую і досі.

Ми з ним довго зустрічалися, я мала до нього щирі та світлі почуття, справа у нас наближалася до весілля і я була щаслива тому.

А в один день він просто сказав мені, що не хоче ще одружуватися, хоче ще побачити життя, передумав просто, зважив все, він ще молодий, у нього все життя попереду.

Він тоді сказав мені, що хоче поїхати за кордон, там перспектив набагато більше, а якщо в нього будуть дружина та діти, то нічого хорошого його в житті цьому не чекатиме.

Одним словом, ось так просто він від мене відмовився.

Це було справжньою несподіванкою для мене і дуже великим розчаруванням.

Заміж вийшла я за повну протилежність свого колишнього: дуже правильного та серйозного чоловіка, він на 5 років був старший за мене, раніше одружений не був, просто жив колись декілька років у цивільному шлюбі, але нічим серйозним це не закінчилося.

Моя мама щиро раділа за мене, просто майже скакала від щастя – ну нарешті, донечко, ти залишила того невдаху і знайшла собі справжню хорошу людину, та ще й бізнесмена хорошого. З таким чоловіком ти будеш щасливою, переконувала вона мене.

Після весілля ми з Романом відразу оформили кредит на двокімнатну квартиру, адже хотіли мати власне житло.

І, майже відразу, тобто десь за півтора року, віддали половину боргу за неї – чоловікові в бізнесі дуже щастило, на той час він добре заробляв.

Скоро у нас народилася прекрасна донечка, через два роки після нашого весілля.

Щастю нашому просто не було меж!

Мені все ж 30 років вже було, і це наша перша дитина, тому я раділа найбільше, адже стати мамою – була моя найбільша мрія.

З народженням нашої дочки, щоб більше заробити для своєї сім’ї, чоловік ще більше став присвячувати часу своєму бізнесу.

Роман їздив у різні відрядження по країні і за кордон, укладав з кимось різні угоди, приїжджав щасливий, давав мені карту і казав йти і витрачати гроші по магазинах з донькою стільки, скільки захочемо на якісь свої жіночі речі.

Моєму чоловікові дуже подобалося, коли в домі був достаток і Роман тоді дуже пишався собою, коли ми ні в чому не мали потреби, він вважав себе справжнім господарем.

Чотири роки тривало таке наше сімейне щастя.

А потім щось чоловік засумував, а я помітила це все відразу: начебто їздить кудись, укладає свої угоди, але грошей на карті не було стільки, як колись в найкращі часи, я стала економити, бо розуміла, що щось пішло не так.

Ну да, достаток, не більше.

Ну нічого такого поганого в тому я зовсім не бачила, адже в бізнесі таке буває, і так будинок повна чаша, та й за кредит не треба платити величезні гроші, адже велику суму ми вже повернули.

Дочка вже в садок пішла, я не могла сидіти на місці, повернулася на свою улюблену роботу.

Але все ж я хвилювалася за свого чоловіка – якийсь Роман сумний ходить останнім часом, напевно, бізнес зовсім не йде, тому і ходить сам не свій, намагалася я виправдати чоловіка.

Але якось чоловік приїхав з роботи, і покликав мене на серйозну розмову.

Це було рік тому, доньці якраз напередодні виповнилося всього п’ять років.

Я пішла в дитячу кімнату і поклала дитину спати, а сама прийшла на кухню, поговорити з Романом.

Чоловік довго ходив з кутка в куток, не знав як зі мною почати розмову, і раптом сказав:

“Я зустрів іншу, моє щастя з нею! Причому давно – пів року назад ми познайомилися, я й досі з нею. Я щасливий там і хочу залишитися з нею, я обрав не тебе. Вибач, це життя, багато сімей розлучаються, я не хочу більше сам сумним ходити, вам говорити неправду, краще нам розлучитися!”

Наче сон це був для мене якийсь недобрий, я чула, що він каже, але не могла повірити в це.

Звичайно ж, я плакала, просила не залишати нас з донькою, хоча б не розлучатися, але чоловік сказав, що вже все вирішив і подає на розлучення.

Поки наша донечка спала, Роман зібрав свої речі, а потім залишився ще на 10 хвилин, щоб сказати мені, що свою частину за кредит він платити буде, аліменти теж, але жити у нас не буде, відтепер у нього інше життя.

Домовилися ще про те, що дочка нічого не повинна знати, будемо робити вигляд, що тато постійно у відрядженнях, але обов’язково буде приїжджати якнайчастіше, чоловік впевнений був, що так для доньки буде краще, а потім вона підросте і сама все зрозуміє.

Роман просто поїхав.

Ця була сама непроста ніч в моєму житті.

Ось минув рік, ми давно в розлученні, я вже трошки заспокоїлася, звикла з тим, що живу сама, що самотня, що тепер маю дбати про себе і про дитину свою.

Роман, як і обіцяв, таки періодично приїжджає до нас з донькою, привозить багато подарунків і солодощів, але цей час я відчуваю до чоловіка щире кохання і дуже хочу, щоб він скоріше поїхав до нас, хочу його побачити.

Але дочка намагається його утримати вдома якомога довше, вона теж дуже любить батька і сумує без нього.

Ми й досі говоримо неправду їй, що у тата знову термінове відрядження, в нього , що йому треба вже швидко їхати.

Але так не може весь час тривати!

Донечка у нас росте, скоро почне все розуміти, наша неправда розкриється.

Та й я вже не залізна, мене засмучують приїзди чоловіка, я хочу створити сім’ю, але, що мені сказати доньці, як пояснити усе.

Виходить, що Роман переклав всю відповідальність на мої плечі.

Час минає, я бачу, що він повертатися до нас і не думає, з кожним днем переконуюся в тому, що мені не варто чекати його, краще створити нову сім’ю, адже роки мої минають.

Я так сподівалася, що він повернеться до нас, але за рік він жодного разу не заговорив про це.

Що мені зробити, щоб чоловік повернувся в сім’ю?

КІНЕЦЬ.