Мар’яна була молодою дівчиною, яка випромінювала життєрадісність і мала заразливий сміх, який можна було почути, коли вона була в компанії своїх друзів. Тараса, який нещодавно повернувся з армії, одразу ж привабила її жвава вдача та почуття гумору. Вони почали зустрічатися, і незабаром Мар’яна почала проводити менше часу в колі своїх друзів.

Зрештою, вони одружилися, і молода дружина повністю поринула в сімейне життя. Вона дедалі більше худла, а коли народила дівчаток-близнюків, здавалося, повністю втратила свою колишню сутність.

Мар’яна стала замкнутою і віддалилася від тих, хто знав її раніше. Не зважаючи на те, що вона наполягала, що з нею все гаразд, одяг Мар’яни був застарілим, і вона, здавалося, мало цікавилася сучасною модою. Це змушувало її знайомих дивуватися, звідки вона бере це лахміття.

Пізніше з’ясувалося, що Мар’яна залишила чоловіка і дітей. Її друзі були здивовані, що вона покинула такого хорошого чоловіка і доньок, особливо з огляду на те, що Тарас був працьовитим робітником, який власноруч побудував їхній будинок. Ніхто точно не знав, чому вона пішла, але дехто припускав, що це могло бути пов’язано з дітьми.

Однак ніхто не зміг дати відповіді на ці питання. Родина Тараса зберігала мовчання, а дівчатка, здавалося, продовжували жити, як завжди, так, ніби їхня матір ніколи не йшла. Зрештою, розмови про Мар’яну стихли.

Ніна та Мар’яна випадково зустрілися в столиці та одразу впізнали одна одну. Ніну вразило, наскільки гарнішою стала Мар’яна відтоді, як вони бачилися востаннє. Її волосся було гарно укладене, і сама вона була одягнена в сучасний одяг. Мар’яна весело сміялася і випромінювала ту саму енергію, яку Ніна пам’ятала з їхнього минулого.

У них було багато часу, щоб надолужити згаяне, і Мар’яна розповіла Ніні про своє життя. Вона розповіла, що коли вперше зустріла свого чоловіка Тараса, їй здалося, що вона знайшла щастя. Тарас користувався повагою оточуючих, власноруч збудував їхній дім. Однак незабаром Мар’яна виявила, що в будинку живуть не тільки вони.

Мати й батько Тараса, його сестра та її сім’я також переїхали туди. Мар’яну змушували виконувати всю хатню роботу, а Тарас жодного разу не заступився за неї. Натомість він наполягав, що вона, як господиня, зобов’язана про всіх дбати.

Мар’яні давали носити старі, поношені сукні, які матір Тараса брала звідкись із дому. Чоловік також забирав усю зарплату дружини та карав її, коли вона намагалася приховати якісь кошти від нього.

Тарас налаштував проти неї їхніх дітей, через що Мар’яна почувалася ізольованою та самотньою. Не зважаючи на це, жінці вдавалося працювати за обраною професією та надсилати аліменти дітям, хоча вони відмовлялися з нею спілкуватися.

Мар’яна тішилась, що у неї вистачило сил змінити своє життя і поставити себе на перше місце. Вона більше не дозволяла іншим диктувати їй свої умови й була рада звільнитися від гноблення, через яке так довго страждала.

КІНЕЦЬ.