Інна дуже старалася. З усіх сил. На роботі вона виявляла високу компетентність. Якщо чогось не знала, негайно починала вивчати питання. Якщо не укладалася в терміни, працювала до ночі. Вона зважувала кожне слово і розмовляла грамотно, чемно, навіть вишукано. Уникала слова «ні».

Усміхалася привітно, коли їй було сумно. Носила білі блузки і витончені човники, які тиснули ноги – ступня у неї була широка. З усіма вона була люб’язна. А фотографії на сайті знайомств замовила у модного фотографа та попросила підправити. Щоб здаватися молодшою. І на косметологів вона витрачала багато грошей – так важливо добре виглядати, коли ти не дуже молодий…

І на роботі жінку не дуже любили чомусь. І друзів не було. І підвищення не давали. А на сайті зрідка писали лише шахраї, яких стукнуло пальмою по голові і вони залишилися вдівцями з трьома дітьми… Хоча вона написала спеціально: інтелігентна та вихована пані познайомиться з освіченим чоловіком. І на фотографії виглядала як тридцятирічна.

І настав день, коли на роботі її просто принизили та образили. Зажадали робити чужу роботу і по каву почали посилати. «Збігайте за кавою» – так і сказали. І Інна розсердилася. Не стрималася. І сказала, що вона не офіціанткою працює. І додала в гніві раптом: «Ідіть до біса», розплакалася і пішла.

І вдома від злості та розпачу зробила фото – з усіма зморшками та цятками, з сивою пасмою та трохи опухлими від сліз очима. Як є. І оголошення змінила, написала: хочу спілкуватися із нормальним, добрим чоловіком. Якщо старий – не має значення. Головне, щоб добрий був і одружився. Набридло одній!

Так вона написала, а наступного дня пішла звільнятися на роботу. Без вишуканої косметики, у зручному взутті та в джинсах. Втрачати нічого! А на роботі перед нею вибачилися та нову посаду запропонували. І сказали, що вона чудово виглядає! І каву налили.

А на сайті їй як давай писати – і всі нормальні, добрі, пристойні люди, один одного краще. Щирі добрі повідомлення. Але вона на вулиці познайомилася із сусідом – він виявився чудовою людиною. Просто раніше соромився підійти. А зараз підійшов та анекдот розповів. І Інна щиро засміялася – раніше вона ніколи не сміялася. А лише посміхалася завченою усмішкою.

І життя змінилося: стало щасливим, зручним, ласкавим… Тісні човники вона більше не носила – ні до чого!

І це розповідь про складне слово: конгруентність. А простіше кажучи, треба бути собою і відповідати собі. Оточуючі шостим почуттям відчувають гру та фальшивість, нещирість та зайве старання подобатися.

Варто дозволити собі бути собою – з’являться сили. Поліпшиться настрій. Величезний ресурс не витрачатиметься на вічний спектакль. Треба бути щирим та цілісним, і відповідати самому собі. Бути конгруентним. А простіше кажучи – бути собою.

КІНЕЦЬ.