Я вдало вийшла заміж.

Іван був прекрасним чоловіком.

Він зумів подбати про те, щоб сім’я мала все необхідне. Ніколи не шкодував грошей й завжди старався усім догодити. Коли його не стало це стало великим потрясінням для мене й ще більшим для нашого єдиного сина Лева.

Після пережитого я старалася більшість часу проводити з сином. Була поруч кожної миті його життя. Не думала про себе та своє майбутнє.

Єдине, що для мене мало значення – щастя синочка.

Звісно, коли біль від утрати трішки притупився я розглядала варіант другого заміжжя. Тим більше на той час Леву виповнилося 12 років.

Розумієте, такий вік, коли хлопцеві потрібен батько, компанія чоловіка, взірець для наслідування.

На той момент у мене був залицяльник. Та коли я сказала Левові про свій намір вдруге вийти заміж, він назвав мене зрадницею й обіцяв втекти з дому, якщо я приведу у дім іншого чоловіка.

Я пожертвувала особистим щастям заради добробуту власної дитини.

Наразі Лев уже давно живе окремо. Він має дівчину, вони разом орендують квартиру. Наші зустрічі не часті та якісь чужі. Лев від мене віддалився, у нього тепер інші турботи та інтереси.

Майбутня невістка хоч і телефонує, але вкрай рідко.

Коли я запрошую їх у гості, то все частіше чую відмовки.

Мені прикро, що на даному етапі життя Лева, я стала йому не потрібна.

Можливо варто було вийти заміж вдруге.

Син би пересердився й заспокоївся, а я хоч би мала до кого заговорити.

Цією історією я ділюся заради таких самих самотніх жінок, які дбають лише про інтереси дітей. Це похвально, ви молодці. Проте не варто забуватися, що з плином часу ви відійдете на задній план й більше не займатимете таке ж важливе місце у житті своїх дітей.

Подбайте і про себе.

КІНЕЦЬ.