Ми з моїм п’ятирічним братом їхали автобусом до бабусі до іншого міста. Вона жила у багатоповерховому будинку без ліфта, і мені треба було привезти їй ліки.

Я купила для брата місце біля вікна. Поїздка тривала близько двох годин, і брат уже почав нудьгувати.

Наші місця були попереду, але автобус зупинявся в деяких селах по дорозі.

На одній зупинці до автобусу зайшла дуже повна жінка, і автобус навіть просів під її вагою. Вона зажадала, щоб я посадила брата до себе на коліна і поступилася їй місцем.

Я спокійно відмовилась. Вона сперечалася зі мною, і інші пасажири намагалися допомогти, кажучи їй, щоб вона пересіла на заднє сидіння, але та відмовлялася .

Жінка стояла над нами, і через її вагу нам було незручно сидіти.

Я не хотіла лаятись у присутності брата, тому спробувала відволікти його розмовою.

Суперечка між жінкою та пасажирами розгорілася, і водій автобуса, нарешті, зупинився і випустив її, повернувши їй гроші.

Пасажири подякували водію, і він сказав, що більше ніколи не підбере її, бо вона завжди створює такі проблеми.

Коли ми вийшли з автобуса, ми подякували водію, і я відчула полегшення через те, що все закінчилося.

Я зрозуміла, що важливо постояти за себе, навіть коли стикаєшся зі складною ситуацією, і мені було приємно бачити, що інші пасажири підтримали мене і не дали нас образити.

КІНЕЦЬ.