Після розлучення з хлопцем я поїхала до іншого міста. Знайшла роботу, винаймаю двокімнатну квартиру з подругою. З дозволу господаря квартири та подруги я завела кошеня. Взяла його зовсім маленьким, підібрала надворі. Спершу мені його було просто шкода, хотілося врятувати від холоду та голоду. Але поступово я дуже сильно до нього прикипіла.

Він безпородний, сірий кіт, яких багато. Проте, повертаючись додому, я щоразу знаю, що він на мене там чекає, і від цього стає радісно на душі. З ним не так нудно, і він дарує орендованій кімнаті домашнього затишку. Майже пів року тому я зустріла чоловіка. Він старший за мене, має власне житло та престижну роботу.

Зізнатися чесно, це мої перші серйозні стосунки, і він набагато кращий за моїх колишніх хлопців. Нещодавно він познайомив мене зі своєю родиною та запропонував спробувати жити разом із перспективою створення сім’ї.

Я була рада такій пропозиції, адже приємніше жити з коханою людиною, а не з подругою, та й пора вже задуматися про заміжжя.

Але подію затьмарила один факт– мій чоловік зізнався, що він з дитинства на дух не переносить кішок. Мені здавалося, що його думку можна змінити, тому я домовилася з подругою про те, що мій хлопець якийсь час поживе у нас. Але з’ясувалося, що в них із твариною взаємна ворожість.

Кіт увесь цей час ніби ревнував мене, а коли чоловік жив зі мною, він гасав по кімнаті як ошалілий, скакав по нам вночі і кидався на ноги йому, роздираючи їх. Чи варто говорити, що спроба подружити мого коханого з котом лише посилила його неприязнь до кішок.

Якщо раніше він намагався делікатно вмовити мене віддати тварину в чужі руки, то після кількох днів котячих нападів сказав прямо: «Або я, або він».

Що робити з цим, взагалі незнаю. З одного боку, по-дурному відмовлятися від особистого щастя, але й проміняти коханого кота на чоловіка буде якось не по-людськи. Подруга не проти залишити тварину у себе, але навряд, якщо раптом ми з цим чоловіком розлучимося, вона мені його потім поверне.

До того ж, я відчуватиму себе зрадницею. Мій чоловік точно не передумає та не дозволить взяти кота із собою. Кинути його я не можу, тому що дуже його люблю, і мені дійсно хочеться створити з цією людиною сім’ю. Здається, я в обох випадках програю. Що робити?

КІНЕЦЬ.