Таку ситуацію, як у цій історії, я спостерігаю у своєї подруги. Її батько понад 30 років тому розлучився з дружиною. Вона пішла до іншого та поїхала до іншої країни. Він років чотири перебував у контакті із сином, забирав на літо (синові при розлученні було близько двох років), платив аліменти, дарував подарунки.

При черговому телефонному дзвінку номер змінився. Він писав, дзвонив, поїхав до того міста. Нічого. Усі її близькі сказали, що вона не хоче його спілкування з дитиною, і її новий чоловік хоче дитину усиновити. Коли батько подруги сказав, що це неможливо без його згоди, йому сказали, що все влаштують.

Він багато разів приїжджав до того міста, звертався до поліції. Безрезультатно. Новий чоловік був впливовим на той час державним чиновником. Не переказуватиму всі подробиці цієї заплутаної історії. Чоловік повторно одружився, народилася дочка, моя подруга. Виїхали до іншої країни.

Батько та мати підтвердили дипломи за прибутковою професією, купили своє гарне житло і раптом з’являється син і хоче спілкування, звісно, і не лише спілкування. Тато кидається допомагати. Його дружині було відомо про сина, і ніхто не проти допомоги. Але питання в тому, що вона почала набувати вже диких розмірів.

Синові 39 років, одружений одним шлюбом, є вже одружений онук, за фахом він інженер-шляховик, ще й співвласник якогось прибуткового бізнесу в іншому місті. Справа у тому, що зараз величезна частина загальних доходів йде сину і він майже святий, а доньці лікарю та заміжній матері 8-річного онука нескінченно робляться зауваження і всі порівняння не на її користь. Син кращий.

А про дружину я взагалі не говорю. Її засунули на 50 план. І все говориться: «Адже мій хлопчик виріс без рідного батька». Це при тому, що мати сама втекла. Я знаю цю сім’ю багато років з найкращого боку, але що сталося зараз…

КІНЕЦЬ.