Тиждень тому чоловік сам розповів Любі всю правду: -Я тобі зраджую, і так, чутки вірні. -Та як ти міг, вона ж класна керівниця нашого сина, ти хоч про дитину подумав, як їй тепер у школу ходити, як однокласникам в очі дивитися.

Ти не себе зганьбив, ти всю родину зганьбив! -Заспокойся і сядь, не починай мені тут істepики. Вони поки що діти і нічого не розуміють, що ти тpaгедію будуєш.

-А те, що ти з сім’ї тепер ідеш, це, на твою думку, нормально, чому ти такий спокійний? -Так тому що вона не така істepичка, як ти! Після цих слів чоловік пішов із дому.

За його зраду було copoмно Любі, яка залишилася сама зі своїми дітьми. Вона вирішила поїхати до свого рідного міста до мами.

Але так не хотілося залишати улюблену роботу, не хотілося переїжджати з квартири, яку вона облаштовувала з любов’ю. Всі вулички були такі знайомі, та й дітям тут подобається.

А просто їхати різко, не маючи в іншому місці нічого-безглуздо. Любу прийшла підтримати подруга Катя: -І Куди ти зараз у зиму з двома дітьми поїдеш? Ти краще насамперед про себе з дітьми подумай, це нехай він переїжджає від цієї ганьби.

-А Він і не збирається. Йому й так добре.

-А Тоді чому тобі має бути ոогано? Переведи сина до іншої школи, але місто не змінюй. -Мені страաно. Я ж тепер зовсім одна без чоловічої підтримки.

Я ж після школи відразу заміж вийшла, я сама не жила самостійно. -Не бійся, я буду поряд. Я допоможу тобі, і так поступово ти навчишся жити самостійно і зможеш приймати рішення.

Тобі ж ще дітей виховувати. Люба, це добре, що він пішов. Значить, у твоєму житті почнеться нова сторінка, в якій найголовнішою будеш саме ти.

КІНЕЦЬ.