Ми розійшлися п’ять років тому. Ніхто нікому не зраджував, просто стосунки охололи, ми сіли, поговорили і дійшли висновку, що своє подальше життя ми бачимо по-різному. Вирішили, що не треба псувати собі життя, терпіти, щоби потім у старості не шкодувати про це. Просто спокійно подали на розлучення.

У нас тоді синові було п’ять років. Сіли з ним, поговорили, все йому пояснили, він спокійно сприйняв, бо в його житті мало що змінилося.

Я періодично забирав його з садка, він у мене ночував, я забирав його на вихідні, ходив на ранки і платив добрі аліменти не по суду, а по совісті. Це ж моя дитина.

Колишня поводилася спокійно, жодних скандалів, претензій, усі питання вирішувалися у розмові, якщо їй потрібна була допомога – без проблем.

Коли вона одружилася, я їй слова не сказав. Тільки спитав, чи нормально її чоловік віднесеться до сина, чи не буде проблем. Але за три роки жодних претензій до колишнього чоловіка у мене не було, ну, на тему дитини.

Нещодавно я одружився. Колишня була в курсі, бо я забирав сина на своє весілля, а до того знайомив зі своєю нареченою. Все пройшло добре.

Але після весілля до колишньої як біс вселився. Почала шукати приводи для скандалу, не відпускала до мене дитину під якимись надуманими приводами, стала налаштовувати її проти мене.

Сама не відпустила сина до мене на вихідні, на кшталт, їдуть до батьків, обіцяли бути з дитиною, а сама синові наплела, що у тата нова дружина, тож тепер мені на сина начхати.

Мені дитина дзвонить в істериці, репетує, що ненавидить мене і мою дружину, що не хоче ніяких братиків і сестричок та іншу нісенітницю. Я не одразу зрозумів, з чого це взагалі почалося.

Тільки через два тижні через скандали я домігся, щоб дитину відпустили до мене, син був скривджений на мене, але вдалося його розговорити. Виявилося, що це мама йому у вуха вливає, що все, я одружився вдруге, у мене буде нова дитина, а син мені ніби й не потрібен уже.

Після розмови передзвонив колишній, щоб дізнатися, що за петрушка, вона просто не почала зі мною розмовляти. Що в неї в голові взагалі відбувається?

Сину пояснив, що навіть якщо в мене з’явиться ще дитина, це не означає, що я його менше любитиму. Він все одно залишиться моїм сином, тому нехай не слухає нікого з цього приводу.

Але поведінка колишньої мене дратує. Вона поводиться дивно, плете дитині всяку нісенітницю, зі мною перестала просто спілкуватися, не додзвонитися, не дописатися їй тепер.

Справа пахне судами, без яких ми так намагалися обійтись під час розлучення. Не хочеться всієї цієї тяганини, не хочеться бачитися з дитиною через приставів, але якщо так продовжуватиметься і далі, то у мене просто не залишиться вибору.

Моя дружина каже, що колишня заревнувала, коли я одружився, от і відіграється. Але вона сама заміжня, які можуть бути зараз до мене претензії?

КІНЕЦЬ.