Не вважаю за правильне обговорювати особисті стосунки з кимось, але іноді хочеться. Тому вирішила пошукати пораду та погляд з боку. З чоловіком разом трохи більше двох років є дитина. Все у нас добре, достаток є, він допомагає мені по дому та з дитиною, я допомагаю йому в роботі, у ліжку теж все добре. Можна сказати, щасливі. Тільки після появи дитини (йому 9 місяців) чоловік став ставитися до мене як до дитини.

Чесно кажучи, я ніколи особливо не поводилася по-дитячому. Можу, звичайно, іноді жартома, образившись надути губи, але не серйозно, та й рідко.

Буває, я розлючусь на щось і когось і ділюся цим із чоловіком, він вислуховує мене, а потім тягне свої руки, кажучи: «Ойойой, йди я тебе заспокою». Або ж під час прогулянки він мені каже дивитися на всі боки, спочатку направо, потім наліво, адже машини.

Коли ми дивимося телевізор і починається інтимна сцена, фільм жахів, фільм про лікарів (сцена операції), він або заплющує мені очі, або перемикає, хоча я завжди любила дивитися жахи!

І якщо раніше він міг пожартувати на тему близькості, то зараз ці жарти припинилися, а якщо ініціатор я, то він каже: Ось ти збоченка, не можна так говорити. Навіть у ліжку, раніше була різноманітність, пропонував (я вибачаюсь) іграшки, а зараз він робить це так дбайливо, ніби я з кришталю.

Не знаю, що стало приводом для такої поведінки. На всі дорослі жарти, пропозиції в ліжку, фільми жахів я реагувала спокійно, завжди разом обговорювали. А зараз це все для мене під забороною. Наче скрізь з’явилося обмеження 18+ саме для мене, хоча мені давно вже не 18 років.

Спочатку я навіть вважала це милим, адже всім іноді хочеться відчути себе дитиною. Але це вже триває довгий час і зараз мені це зовсім не подобається. Різниця у віці у нас невелика зовсім, та й до появи дитини такої не було.

Намагалася поговорити з ним, він каже, що я перебільшую, і це просто жарти. Але вони набридли вже, скільки можна. Я живу з чоловіком, а не з батьками, та вже й своє дитя є.

Збоку, звичайно, може здатися, ніби я справді перебільшую, але в житті це вже настільки дратує, що я, як тільки почую щось таке, настрій одразу падає. Дуже люблю чоловіка, загалом все добре у нас, просто не зрозумію такого несподіваного ставлення до себе.

КІНЕЦЬ.