Моя доля змінилася, коли у віці 17 років я трагічно втратив обох батьків в автокатастрофі. Моїм законним опікуном стала тітка Ольга, яка на той час була в доброму здоров’ї. Вона жила сама, дітей не мала, тому ставилася до мене як до рідного сина.  Однак я прийняв рішення жити в батьківській квартирі, а не з тіткою.

Після закінчення школи я вступив до університету. Однак, будучи сиротою, мені потрібно було підтримувати себе фінансово, тому я перейшов на заочну форму навчання. Тітка допомагала мені в міру своїх можливостей, але я не хотів її надмірно обтяжувати.

Взявши на себе відповідальність за власне життя, я влаштувався на роботу в колл-центр мобільного оператора. Окрім звичайної зміни, я також працював продавцем у місцевому магазині техніки. Такий напружений графік виснажував мене, але я пишався тим, що в 18 років став самостійним, і це надихало мене рухатися вперед.

Щовихідних я провідував свою тітку і допомагав їй по господарству. Вона була неймовірно вдячна, і я завжди залишав її з повною сумкою улюблених солодощів та продуктів.

Дні перетворилися на місяці, а роки пролетіли непомітно. Я отримав підвищення на роботі, зрештою ставши генеральним менеджером нашого офісу. З цим просуванням мені більше не потрібно було шукати підробіток. Життя почало налагоджуватися, грошей вистачало на всі витрати. Я навіть зміг накопичити на свою маленьку мрію – придбати власний автомобіль. Коли мені виповнилося 23 роки, я накопичив пристойну суму, що дозволило мені внести значний перший внесок за авто в кредит.

Однак фортуна відвернулася від мене.

Померла моя рідна тітка, і мені довелося взяти другий кредит, щоб організувати її похорон. На жаль, у цей складний період я також втратив роботу. Знайти стабільну роботу стало проблемою, і я знову змушений був вдаватися до підробітків. Однак доходу від цих підробітків було недостатньо для виконання моїх кредитних зобов’язань.

Минали місяці затримки платежів, і до мене почали навідуватися колекторські агенції з непроханими візитами. Я відчував, як мене охоплює відчай, оскільки все навколо, здавалося, руйнується. У мене не було перспектив працевлаштування, і я не бачив виходу з цієї ситуації.

Я сидів у парку,  і думав як жити далі… 

Зрештою, я прийняв нестерпне рішення продати квартиру моєї тітки, всього через дев’ять місяців після її смерті.

Після мого візиту до агентства нерухомості, щоб розпочати процес продажу, сталася дивовижна подія. Посеред сну я відчув ніжний поцілунок у лоб. Розплющивши очі, я був вражений, але незрозумілий спокій огорнув мене. На краю ліжка сиділа моя покійна тітка, і хоча я спробував заговорити, від здивування я втратив дар мови.

Відчувши моє здивування, тітка заговорила першою:

“Мій любий племіннику, я безмежно вдячна тобі за організацію мого похорону і за те, що ти подбав про дотримання належних обрядів. Зараз я перебуваю в кращому світі. Завтра ти повинен відвідати мою квартиру і пошукати в комоді синю в’язану рукавичку. Вона захована серед моїх речей, залиш її собі…Квартиру продавати не треба, вона тобі ще довго служитиме. По ній ще будуть бігати твої майбутні діти”. Вона нахилилася і ще раз поцілувала мене в чоло, і я поринув у глибокий сон.

Ранок привітав мене прекрасним сонячним днем, і на серці стало легше. В голові не давало спокою питання: що це було – сон чи реальна зустріч? Зі свіжими в пам’яті словами тітки я поспішив до її квартири. На свій неймовірний подив, я знайшов синю рукавичку, точно таку, як вона описала.

У рукавичці я знайшов значну суму грошей, яку тітка таємно зберігала. Це був мій порятунок…

А Ви вірите в такі містичні речі?

КІНЕЦЬ.