Ми з чоловіком прожили разом уже шість років, і хоча наші стосунки в цілому прекрасні, мені важко вдається налагодити контакт з його матір’ю. Вона живе одна в сільській місцевості після смерті чоловіка три роки тому, вона веде активний спосіб життя і пишається своїм бездоганним будинком та садом.

Вона вважає себе неперевершеною домогосподаркою – високий титул, якого я ніколи й не прагнула. Ми з чоловіком працюємо допізна, і в нас мало сил на прибирання будинку. Цей факт не раз уже викликав несхвалення з боку свекрухи, оскільки вона вважала мене невмілою і нікчемною господаркою.

Внаслідок кількох дрібних сварок між нами виник розлад, який завдавав дискомфорту моєму чоловікові, який постійно розривався між нами. У мій недавній день народження, у суботу, свекруха попросила мого чоловіка допомогти їй по дому.

Не плануючи жодного святкування, я поїхала з ним, потай сподіваючись на грошовий подарунок через наш нинішній скрутний фінансовий стан. На мій подив, свекруха піднесла мені старомодний чайний сервіз зі своєї великої колекції посуду, придбаної під час минулих поїздок до Румунії.

Так, я була розчарована подарунком, але вирішила показати свекрусі, що я ціную її увагу, і тому замість того, щоб прибрати його в далеку шафу в своєму будинку, я виставила сервіс на перше місце.

Через кілька днів , коли свекруха прийшла в гості і побачила, як використовується її подарунок, її радість була непідробною. Чаювання з подарованих чашок, здавалося, подолало відстань, що існувала протягом шести довгих років між нами.

Дивно, але старий чайний сервіз зумів об’єднати нас, чого мені не вдавалося зробити протягом усього мого шлюбу. Дива-дива!

КІНЕЦЬ.