Надя мені дуже подобалась. Чарівна дівчина, тендітна й дуже розумна. Навчалася на четвертому курсі біологічного факультету. Я її щиро покохав.

Рік ми зустрічалися.

А тоді я вирішив — час одружуватись. Роботу вже мав, квартиру міг винаймати.

Одного вечора запропонував Надії:

– Поїхали зі мною в село, з батьками познайомлю.

– Це чудова ідея. Завжди мріяла мати родичів в селі.

Так, Надя виросла в місті. Її батьки були досить інтелігентними людьми, хоча й увесь час працювали.

Матусі моя дівчина також сподобалась. Схвалила мій вибір. Та все ж порадила:

– Сину, однієї любові замало. Ти маєш переконатися, що вона гарна господиня. Повір, у шлюбі це має вагоме значення.

Ми повернулися в місто, а я довго думав, як перевірити вміння моєї коханої.

А одного ранку прокинувся й зателефонував Наді:

– Слухай, мені щось зле, захворів.

– Біднесенький. Привезти тобі ліки?

– Було б добре.

За пів години моя Надя прибігла.

Я лежав у ліжку і вдавав, що мені геть не добре.

– Любий, як тобі допомогти?

– Слухай, а щось зовсім син не маю, а тут такий безлад. Може трішки поприбирати. А ще мені б хоч щось поїсти, бажано ріденького. Звари борщику, можна пісного.

Надя швиденько почала прибирати й вже за пів годинки у квартирі стало досить чисто. А тоді побігла за продуктами в магазин. 

Прийшла і заходилася борщ варити. Згодом принесла мені скуштувати.

Та це був не борщ, а помиї. Такої гидоти я ще не їв ніколи. Згодом зрозумів, що дівчина придбала готову заправку і навіть піджарку не готувала.

Після того дня, я вирішив не одружуватися. Запропонував Наді записатися на кулінарні курси, а вона образилась й покинула мене. Не знаю, чи я правильно вчинив. Як гадаєте?