Аня уважно дивилася на вітрину з розкладеною під склом біжутерією. Її цікавили чоловічі персні-печатки – нехай і не з дорогоцінного металу, але щоб креатив зашкалював.

Всякі камінчики не дуже виглядають, сердечка – начебто в тему, але чи буде носити такий перстень Максимка, який далекий від всяких сентиментальностей?

-Якщо хочете, ми можемо зробити гравіювання на ваше замовлення, – запропонувала продавчиня.

-А, можна і так зробити? – здивувалася Аня. – Ну добре, тоді можна зробити дві літери «А» і «М» – перші літери наших з нареченим імен. А на внутрішній стороні написати щось типу – «Разом і назавжди».

-Так, будь ласка, заходьте завтра за замовленням, – посміхнулася дівчина за прилавком.

Аня була задоволена своїм вибором покупки, залишалося придумати, як зробити сюрприз своєму коханому хлопцеві. Справа в тому, що завтра буде рівно рік, як вони зустрічаються. Жити разом поки не пробували, їздили тільки разом у відпустку до Аніної бабусі, а так ось, зняти квартиру і жити – ще не наважувалися.

Аня була б і рада, але Максим не поспішав.

-Ань, ну що ми будемо витрачатися на оренду квартири? Ось зараз я закінчую інститут, піду працювати, і ми відразу одружимося, а там вже зможемо собі дозволити оренду. Ну не піду я жити до тебе в квартиру з твоєю мамою і вітчимом, та й брат у тебе ще малий, а до мене ти сама знаєш – не можна, батьки строгі.

Та Аня якось і не рвалася жити з його батьками, вони вважали єдиного сина золотим хлопчиком, і наречена повинна бути під стать йому – з багатої і інтелігентної родини.

Але Максим не зважав на їх думку, у нього була одна мета: швидше закінчити інститут, який йому нав’язали батьки, і одружитися на Ані. У всякому разі, він сам так казав.

Ну ось закінчив і пообіцяв сюрприз на її день народження в липні.

Як завжди, зібралися вони з друзями в кафе. Аня із завмиранням чекала – ось зараз буде каблучка і пропозиція, в цьому навіть друзі не сумнівалися.

Але Максим зайшов в кафе з оберемком повітряних кульок, і з однією трояндою, а сюрприз був в тому, що вони разом відправили в небо ліхтарик бажань.

Чесно кажучи, для несентиментального Максима це було вже подвигом, і то – такий романтичний сюрприз йому підказали друзі. Каблучки і пропозиції не було.

Ну добре, якщо Магомет не йде до гори, то гора піде до Магомета. Серпнева річниця теж була в тому ж кафе з тими ж друзями, їх спеціально зібрала Аня і сказала, що буде сюрприз. Друзі чекали від Ані все що завгодно в дусі романтики, але щось пішло не так.

Аня зайшла пізніше всіх присутніх. Максим підскочив до неї, подарував трояндочку. Коли він уже збирався сісти на місце, Аня його зупинила, а сама встала перед ним на одне коліно, відкрила коробочку з перснем і сказала:

-Максим, одружуйся на мені! Прошу твоєї руки і серця!

-Ти що з ґлузду з’їхала? Встань негайно! Чого ти мене ганьбиш? – прошипів Максим.

-Ні, ти спочатку дай відповідь – будеш моїм чоловіком? – грайливо запитала Аня.

-Припини негайно! – Максим був сам не свій. – Давай вийдемо на вулицю.

Друзі були в ш*ці – і вчинком Ані, і поведінкою Максима. Під мовчання всіх присутніх парочка вийшла на вулицю.

-Що з тобою? – вже на вулиці кричав Максим. – Якби я збирався одружитися, я б і сам таку пропозицію зробив, ну може трішечки простіше – повів би тебе в ЗАГС заяву подавати.

А ти зганьбила мене при друзях, ніби я якась баба, і себе поставила в незручне становище. Та не збираюся я поки одружуватися, зрозуміла? Я на ногах ще твердо не стою! Ну що ми почнемо з якоїсь знімною хати, будемо зарплату комусь віддавати? Навіщо взагалі все це – якісь зобов’язання, побут і все інше?

-Максим, ну ти ж казав – закінчиш інститут, одружимося, – Аня вже не могла стримувати сльози і розтирала туш по щоках.

-А я тобі терміни називав? Почекати не могла? Ти все зіпсувала! – Максим нервово сплюнув і пішов.

Аня повернулася вся заплакана до друзів. Ті її заспокоювали, жаліли, але швидко розійшлися – вечірка не вийшла.

Аня ще довго переживала цю ганьбу і розрив. Але потім все забулося, з Максимом вони більше не бачилися, і, судячи з чуток, він через рік одружився з благословення його батьків, весілля було пишне, а потім молодята поїхали кудись на малу батьківщину дружини.

Аня теж вийшла заміж, народила сина, родина вийшла чудовою, інтереси збігалися, побут легкий, сварок майже не було. Родинна відпустка – це машина, навантажена наметами зі спорядженням і роз’їзди по всій Україні – або гори, або море, річки, сплави.

Так минуло 16 років з тих пір, як Максим і Аня розлучилися.

Одного разу Ані потрібно було замінити пральну машинку. Зайшла в магазин, оплатила товар, доставку і установку, довелося на роботі брати відгул в очікуванні покупки.

Чоловік на роботі, син в школі, сидить одна і чекає. З’явилися вантажники в робах, один відвернувшись спиною затягує машинку в квартиру, інший довготелесий йому допомагає підштовхувати вперед.

Хрипкий мт-перемт по всій сходовій площадці, а потім і в квартирі ті ж лайки. Довготелесий допоміг і втік вниз.

-Хазяйка, де встановлювати будемо? – той, що входив спиною, раптом різко обернувся, і уважно подивився на Аню.

-Максим? – тільки через кілька секунд впізнала його Аня.

Який жах! М’яте обличчя, явно любить гульнути, голос хрипкий. Якби не така особиста зустріч, вона б просто пройшла на вулиці повз цього неохайного чоловічка, навіть не звернувши на нього уваги.

-Ой! Ти ж Анька! – Максим розсміявся своїм беззубим ротом. – Яка зустріч! Одна живеш?

-Чому? З чоловіком! – Аня теж посміхнулася.

-А чого установку замовила? Чоловік що не годен? – з усмішкою запитав Максим.

-У нього часу немає, але є гроші, чому б не встановити?

Поки Максим встановлював машинку, Аня з’ясувала, що він два рази був одружений і вже обидва рази розлучений, в кожному шлюбі – по доньці, зараз холостий. Ось з другом їздить по замовленнях, доставляє, встановлює, на хліб вистачає.

-Ага, як же на хліб! З такою-то прогуляною пикою! – подумала Аня.

-А ти упакована! – виголосив Максим, коли збирався йти. – І господиня явно хороша! Шкода що я тоді зробив дурницю, а так би жив зараз з тобою, як король, нагодований, одягнений! А то обидві мої дружини були такими нечепурами і стервами! Тьху!

-Як добре, що ти мені тоді відмовив! – відповіла йому Аня.

Їй хотілося сказати, що вона б в житті не погодилася жити з таким, як він, але пошкодувала.

-Якби ти тоді б мені не відмовив, я б не зустріла такої чудової людини, як мій чоловік.

Максим пішов, а Аню розібрав сміх. Яка ж вона була д*рна, коли мріяла вийти заміж за такого, як цей вантажник-сантехнік!

А колись він був зарозумілий і гордий, Аня вважала, що вона виграла джек-пот, тому що вважалася його дівчиною. От же ж, навіть печатку купила, гравіювання зробила!

Де ж тепер цей перстень? Навіть згадати не виходить, загубився десь…