Раніше ми з сестрою були нерозлий вода. Хоч вона і старша за мене на 6 років, Марго ніколи від мене не відверталася, а, навпаки, завжди допомагала і заступалася за мене перед однолітками.

Я ж, у свою чергу, теж усіляко намагалася вигороджувати її перед мамою. Брехала, що сестра з танців приходила раніше, ніж було насправді. Розповідала, що ні з якими хлопчиками вона у школі не товаришує. Ну і так далі, звичайні сестринські справи.

Коли Маргарита вийшла заміж, вона почала жити у будинку свого чоловіка, разом із його батьками. Наше спілкування, звісно ж, скоротилося. Але ми залишилися у добрих стосунках: я час від часу могла навіть приходити до неї поспілкуватися, її чоловік не був проти.

Тим більше, мені хотілося більше часу проводити з сестрою, тому що в мої плани на майбутнє входив переїзд до міста. Я не надто багато думала про заміжжя, але було сильне бажання виїхати з рідного села.

Не турбуватиму вас подробицями всіх моїх спроб вступити до інституту. Скажу тільки, що вони всі провалилися. Тоді у мене виникла така ідея: поїхати на заробітки за кордон.

Втрачати дорогоцінний час і працювати у відділенні сільської пошти мені здавалося безперспективним, тож, випросивши у мами потрібну суму, я почала готуватися.

Якось вивчивши сто найпотрібніших слів і фраз, взявши з собою, крім усього іншого, важкий розмовник у твердій палітурці, я зібрала сім’ю, і ми разом відзначили мій від’їзд. Що сказати: народний звичай, але так мені було легше морально. Ми ж рідні. Дорога була дуже незвична, весь час здавалося, що я кудись спізнююся. Але зрештою я приїхала у потрібне місце.

За ті п’ять років, що я пропрацювала доглядальницею в одній милій сім’ї, я змогла накопичити достатню суму для покупки квартири в сусідньому місті. У той же час Рита була при надії третьою дитиною. Я бачила фотографії всіх її дітей, і ми підтримували спілкування у соцмережах. Але залишитися жити за кордоном назавжди не входило в мої плани, тож настав час і честь знати.

Та сім’я справді прив’язалася до мене і всіма силами намагалася мене зупинити. Вони навіть підняли мені зарплату, яка і так була вищою за середню по місту. Саме тому, зізнаюся, я пропрацювала у них ще півроку суто з матеріальних міркувань: зробити хороший ремонт у квартирі теж грошей коштує. Плюс вони пообіцяли, що завжди на мене чекатимуть, якщо я надумаю повернутися. Мені тоді не було й тридцяти, чому б не залишити цей варіант про запас?

Вдома мене зустріли дуже тепло. Я, звичайно, привезла подарунки, смаколики. Не забула також про племінників. Була дуже рада знову побачити своїх рідних. Наприкінці дня мама сказала, що нам трьом потрібно обговорити одне питання. Рита знала, про що йшлося, а я була ще не в курсі.

Виявилося, що мати продала нерухомість. Старий будинок зі шматком землі, що дістався їй від бабусі. Там ніхто не жив, але земля грошей таки коштувала. Загалом, кошти, отримані від продажу, вона поділила між нами з сестрою порівну. А собі лишила меншу частину, сказала, що на старість.

Я пам’ятаю, як тоді обличчя у Марго аж перекосило. Вона скляним поглядом спершу дивилася на маму, а потім на мене. Зрештою вона не промовила жодного слова. Але було видно, що для неї це мовчання давалося дуже важко.

Звичайно ж, наступного дня я з нею зустрілася, щоб обговорити, що її так не влаштувало. І це була важка розмова. Вона все розповідала, з чого складається майно сім’ї та як правильно ділити його на її думку.

Сестра прийшла з дитиною на руках і в дуже поганому настрої. Вона пригадала мені всі мої промахи, починаючи з самого дитинства. Звинуватила мене в тому, що я навіть не уявляю, як легко живеться молодшій сестрі.

Але найбільша її претензія була до мене через гроші. Як можна поділити гроші порівну, якщо я не маю дітей, а в неї їх цілих троє?

А ще у мене без п’яти хвилин куплено власну квартиру в місті, а Рита живе з дітьми та батьками чоловіка в одному будинку! Це нечесно та несправедливо. Напевно, я з мамою свідомо домовилася про те, як поділити гроші. Адже якщо по-чесному, то більша їх частина мала дістатись старшій сестрі, яка вже виховує спадкоємців. А я тільки весело проводжу час, пурхаю собі по життю.

Через півроку я справді переїхала жити до міста. Тепер працюю тут, і мене все влаштовує. Квартира хороша і район зручний, агент не обдурив. Ось тільки вікна виходять на сонячний бік. Я довго думала, як вирішити цю проблему, і мені порадили просто купити гарні штори та, найголовніше, кондиціонер.

Дякувати мамі, грошей, які вона мені дала, з головою вистачило на цю покупку та ще деяку техніку. А з Ритою ми якось перестали спілкуватися. Та й вона живе у селі, а я тепер у місті. Ну, що вдієш, буває, у всіх своє життя. Нехай думає, що мені все далося дуже легко.

Якось поїхала в гості до однієї людини. Ми пили чай і балакали, а потім я почала збиратися додому, а він сказав, що вже пізно, і мені краще залишитися. Він би

Мені 19 років. З народження я росла без батька. Вони з мамою не були одружені, і, коли він дізнався, що мама матиме дитину, вимагав позбутися її. Але мама сказала, що

Хочу поділитися своєю історією і можливо отримати стусан з напрямком куди рухатися. Моя лавсторі почалася два роки тому з персонажем Микитою. До початку відносин ми спілкувалися в одній компанії мого