Моя подруга Оксана в суботу ввечері зателефонувала своїй мамі і, якимось незвичним, сумним та здивованим голосом попросила, щоб вона швидко перекинула їй гроші 700 гривень на банківську картку, і нічого більше не розпитувала, вона пізніше все розповість сама, бо зайнята, часу немає.

Виявляється Дмитро запросив її в ресторан.

Оксані зараз 29 років, вона мила, доброзичлива, скромна та проста така собі дівчина.

Працює вихователем в дитячому саду, до розкоші і пошани зовсім не звикла, у неї звичайне життя.

Зарплата у Оксани зовсім невелика, тому вона звикла цінувати кожну копійку. Для неї і 100 гривень, то немалі гроші.

Але робота з дітьми їй дуже подобається.

Одна лише неприємність тільки – чоловіків для знайомства навколо вихователя дитячого садка зовсім небагато, тому й досі сама.

Хіба тільки що якийсь татко приведе в садочок дитя.

Але чоловіки з маленькими дітьми в основному одружені, зрозуміло, а це для доброї та порядної Оксани зовсім не варіант.

А так хочеться влаштувати своє особисте життя, щоб мати сім’ю свою та діток.

А недавно подруга одна запропонувала познайомити Оксану з цим самим Дмитром.

Дмитро, за словами подруги, “упакований по повній”: у нього гарна квартира в центрі міста, машина, гарна робота з перспективою, велика зарплата.

Одним словом, не чоловік, а мрія для самотньої жінки, а тим паче в наші часи.

Оксана з Дмитром обмінялися номерами телефонів, поспілкувалися в листуванні. Щиро кажучи, Оксана від свого нового знайомого зовсім не в захваті, але ж вона його і не знає толком.

Але от самому Дмитрові Оксана таки сподобалася.

Він просто завалив її повідомленнями в месенджерах, наполегливо запрошував зустрітися, сказав, що вона дуже мила в спілкуванні і йому хотілося б більше часу проводити з нею.

– Ну поспілкуйся ти з ним трохи часу, – хором умовляли Оксану родичі та друзі, в тому числі і мати. – Сходи, подивися на нього вживу, це ж тебе ні до чого не зобов’язує. Чоловік він, наче, не поганий такий! Тридцять років, на шиї ні у кого не сидить, працює та й заробляє добре. Одружений ніколи не був, дітей у нього немає. Поговори, відпочинь, а там, може, щось і вийде у вас.

Загалом, умовили її усі. Оксана погодилася в суботу ввечері сходити з Дмитром в ресторан.

Ресторан, куди привіз її Дмитро, виявився недешевим, про що жінка й гадки не мала, бо в такому ніколи не була.

У Оксани було з собою лише 500 гривень, а це для неї великі гроші, якщо ще й брати до уваги її зарплату.

– Тут, напевно, дуже дорого усе? – нерішуче запитала вона свого нового знайомого, коли вони тільки підходили до дверей входу.

– Ні, зовсім ні! – запевнив її спокійним голосом Дмитро. – Дуже хороший ресторан, я досить часто тут буваю, мені тут подобається.

Про те, що таке дорого, а що дешево, у кожного поняття своє, звичайно.

Оксана навіть уявити не могла, що після вечері їм принесуть рахунок на таку суму.

Точніше, навіть не їм, а їй.

Коли повечеряли, Дмитро попросив офіціанта розрахувати їх окремо.

І їм за столик принесли 2 рахунки. Це дівчину просто дуже здивувало, моя подруга просто не очікувала такого.

– Вона і замовила щось трохи: стейк, салат, ну, може, келих. Кава ще була. І рахунок принесли аж на 1200 гривень! – розповідала потім мама Оксани своїй рідні.

Оксана, згадавши, що в неї на картці лише 500 гривень, відразу вибачилася, вийшла в туалет і зателефонувала своїй мамі.

– Ось що це було? – зітхає Оксана. – Вразив дівчину розмахом.

Найдивовижніше, що деякі знайомі не бачать нічого такого в вчинку Дмитра недоброго.

Він зовсім не зобов’язаний був платити за дівчину на першому побаченні.

Зараз за кордоном це звичайна справа, коли чоловік платить за себе, а дівчина за себе окремо і там в Європі цим нікого зовсім не здивуєш.

А Оксана, мовляв, сама винна – навіщо пішла в такий ресторан без грошей?

Навіщо набрала стільки їжі? Адже замовлення вона робила сама для себе.

Могла б обійтися без стейка, і взагалі, взяти чашечку кави, просто заради годиться. Розраховувала, що чоловік заплатить за неї? Це теж не правильно якось.

– Ну, чесно кажучи, так, на такий поворот я зовсім не розраховувала! – каже Оксана. – Я в цей ресторан йти не особливо хотіла, Дмитро сам наполіг, сказав, що там добре, він там постійно буває. У цінах я не особливо орієнтуюся в ресторанах, в таких місцях не буваю, думала там, як в кафе. Якби я знала, що буде такий рахунок – я б повернулася і пішла, або взяла лише чай. Але Дмитро запевнив мене, що недорого!

Більше Оксана з Дмитром нікуди не ходила, а деякі друзі її засуджують. Кажуть, що очікувала багатого принца відхопити, а через свою жадібність втратила хорошого хлопця.

А я от не знаю, невже моя подруга Оксана не права? Вам би було приємно платити самій за себе? Хіба це норма?

КІНЕЦЬ.