Якось я до своєї тещі зайшов на сторінку в соцмережі. Бачу фото багато нових, став гортати, а потім здивувався. Дивлюся, в неї сумка моєї дружини, яку та привезла з Італії

Ми з дружиною Наталею живемо досить таки не бідно, можна сказати, що навіть в достатку, порівняно з іншими людьми, але здебільшого це моя заслуга, я так вважаю – я лише один заробляю гроші вже багато часу, а моя дружина розпоряджається ними, займається вихованням нашого сина і домашніми справами.

До недавніх пір я, правду кажучи, намагався робити все можливе для того, щоб Наталя не була обмежена в коштах, адже я чоловік і маю забезпечувати свою сім’ю добре, я маю бути надійною людиною. для своїх найближчих людей.

Але потім помітив, що вона зловживає моєю довірою, і якось так легко, не задумуючись, витрачає зароблені мною гроші, чого я не розумію зовсім.

А нещодавно трапилася зовсім неприємна для мене історія, яку я досі не можу зрозуміти і осягнути.

А вся справа в тому, що я зайшов на сторінку її мами в соціальній мережі, і побачив, що велика частина гардероба, до речі досить таки недешевого, перекочувала від моєї дружини до її родичів.

Там і сукня шикарна і дорогуща, яку моя дружина одягла всього один раз, і дизайнерське пальто, і сумочка, привезена з Італії.

Останньою краплею мого терпіння стало те, що дружина віддала куплену в минулому році норкову шубу своїй рідній сестрі, про що я раніше сам навіть не здогадувався, мовляв:

– А що в цьому такого недоброго? Ти все одно обіцяв купити мені сіру!

Раніше я не стежив за її речами, у мене й звички такої ніколи не було – думав що вона купує собі новий одяг тільки тому, що старий вже зносився.

Однак віддавати куплений за мої гроші одяг, в ідеальному стані, своїм родичів – це по-моєму перебір, а тим паче в такі непрості часи, коли кожна гривня на вагу.

Я ціную та щиро кохаю свою дружину, але ж у всьому потрібно знати міру. У нас немає дефіциту в грошах, але все ж кожна мною зароблена гривня варто мені витрачених нервів і часу.

Іноді я хотів би замість роботи залишитися вдома, зустрітися з друзями, або банально виспатися. Але замість цього я повинен заробляти гроші, щоб моя сім’я ні в чому не потребувала, а зараз це особливо дуже непросто.

Коли я сказав, що надалі буду контролювати всі витрати Наталі, дружина влаштувала суперечку, вона образилася на мене, не розуміла, відколи це так в нашій родині буде.

Вона навіть заявила мені, що більше ні копійки у мене не візьме, залишить дитину на няню і влаштується на роботу, я звичайно розумію, що вона цього не зробить, а просто говорить це мені, але ж все одно мені це неприємно.

Наталка думає, що я чіпляюся до дрібниць. Хоча я так зовсім не вважаю.

Але якби вона не роздаровувала речі, а носила б їх довше або хоча б виставляла на продаж, то ми б за рік заощадили суму, якої нам вистачило б на хороший відпочинок за кордоном.

Дружина моя другий день на мене ображається і не розмовляє зі мною взагалі.

Тепер вона йде спати в окрему кімнату.

А сьогодні ще й теща дзвонила – вичитувала мене за те, що я її дочку її засмутив, і економлю на ній, назвала мене дуже дріб’язковою та жадібною людиною.

Загалом, я не знаю, як тепер з найменшою шкодою для своїх нервів прикрити цю благодійну лавочку. Схоже, що моя дружина вже просто забула про те, як важко заробляти гроші, адже сама їх зараз не заробляє.

Ще й рідня її проти мене тепер налаштована. Але хіба я щось зробив не так?

КІНЕЦЬ.