Якщо я скажу, що мені не подобається сучасна молодь, ви, найімовірніше, представите мене старою бабцею. Але я зовсім не така, повірте. У своїх 62 роки я чудово знаюся на течіях моди, підписана на кілька актуальних журналів, активно веду соцмережі і навіть невеликий канал на YouTube.

З розумінням сьогоднішніх тенденцій у мене все гаразд. Крім того, я витрачаю досить багато вільного часу на аеробіку та шейпінг, так що моїй фігурі можуть позаздрити багато молодих дівчат.

І я не брешу, просто самі подивіться, як багато представниць нового покоління зовсім за собою не стежать: ліньощі, шкідливі звички, ненажерливість. А бути красивою та приваблювати своїм виглядом – це навіть не праця, це стиль життя.

Я вважаю, що жінка не повинна орати, як ломовий кінь. Взагалі ніхто не повинен, насправді, але у чоловіків це просто краще виходить. Жінка народжена для комфорту та безпеки. Творчості та самореалізації. Щодня вона повинна розвиватися і радувати оточуючих однією лише своєю присутністю. Тож я зовсім не страждаю від того, що ніколи в житті не працювала.

Мій чоловік, який нещодавно пішов від нас у кращий світ, був людиною, яка це розуміє. Він утримував мене, обегігав, як зіницю ока. Казав, що йому є з чим порівнювати, адже його перша дружина висмоктала з нього усі життєві соки. Тож наша зустріч була для нього початком нового, кращого життя. І я це чудово розумію.

Але його не стало. Своїх дітей у нас не було, а від першого шлюбу залишився лише син, мій пасинок. Хлопець, зрештою, цілком собі адекватний. Тихий, спокійний, з батьківськими очима та впевненим голосом.

У нас з ним ніколи не виникало проблем, він завжди шанобливо ставився до мене. Було видно, що батько свого часу зрозуміло йому все пояснив.

А ось його дружина, моя невістка, це інша справа. Я ніколи не бачила більш уїдливої та прискіпливої дівчини. Сіра миша у величезних окулярах і з пучком волосся на голові. Діставуча, настирлива сил просто немає. Коли я звикла до ввічливого ставлення, з належною повагою і вихованістю, вона поводиться як дворова шавка, каверкаючи слова і колупаючись у зубах під час їжи.

Після того, як чоловік пішов, я зрозуміла, що довго жити в нашій квартирі я не зможу. Всі меблі, стіни, вікна — все нагадувало мені про нього. Страждання не повинні збільшуватися, я це точно знаю, тому треба було терміново щось змінювати. Добре, що я маю багато знайомих розумних людей, готових допомогти нещасній вдові при першому проханні.

Я вирішила продати нашу колишню квартиру, а замість неї купити щось менше. Три великі кімнати для мене однієї — це перебір, та й життя в іншому районі мало повернути мені сили та настрій.

За допомогою необхідних порад вдалося здійснити непогану угоду. Я отримала нову квартиру з гарним ремонтом, яка практично не поступалася старій по метражу. І район за вікном радував своєю зеленню та щебетанням птахів.

Але ж ви не повірите, хто знову почав розкривати свій рот. Невістка! Вона сподівалася, що квартира дістанеться їй з пасинком. Від мого чоловіка його колишній та синові дісталися якісь там заощадження, але я в їхні справи не лізла і не лізу. Мені немає справи до того, скільки грошей залишив їм мій чоловік, то чому вони претендують на мою власність?!

І головне, як цікаво. Пасинок взагалі ніяк не відреагував на мій переїзд. Жодного слова від нього не почула. А ось невістка дзвонила вже кілька разів і постійно із претензіями.

Терпіти не можу її скрипучого голосу і її мови. Скоро матюком почне до мене звертатися. А все туди: як я могла продати колишню квартиру чоловіка, чому не порадилася з його родичами. Їй, бачте, більше треба.

Як би мені взагалі відокремитись від них, назовсім? Щоб вони не мали права дзвонити і ставити свої дурні питання? Я тепер вільна жінка, яка все ще не може забути своє єдине кохання. Які до мене можуть бути запитання?

Я що, маю все продати і віддати цій хабалці? Так не дочекається. Нехай спочатку проживе з моє і хоч би вмиватися спробує почати. А там і поговоримо, хто кому винен. Нехай знає, що свого просто так не віддам.

Десять років тому я мала близьке спілкування з одним хлопцем, і це могло перейти у стосунки. Але цього так і не сталося. Хлопець одружився з іншою. Про мої почуття до

Моя мати тривалий час жила в селі сама. Тато спочив уже дуже давно, а вона так і не схотіла пов’язувати своє життя з кимось ще. Вона непогано справлялася сама. Коли

Нещодавно ми всією сім’єю ходили на весілля до моєї двоюрідної сестри. Наречена почала сватати моєму братові Дімі свою найкращу подругу. Вона розхвалювала Світлану, мовляв, та дуже добра, скромна, дбайлива, готує