Перший мій шлюб, на жаль, був зовсім невдалим.

Ми з чоловіком прожили разом чотири роки.

Згодом у нас з’явилась донька і чоловіка наче підмінили, на мій превеликий подив.

Я почекала все це ще рік і тоді подала на розлучення.

Було, правду кажучи, дуже важко мені самій з малою дитиною на руках і це цілком зрозуміло.

Але дякую своїй мамі за те, що вона мені дуже допомогла в усьому, в чому могла.

А вже через два роки я познайомилась з Анатолієм.

У нас відразу з’явилися щирі почуття один до одного.

Ми багатого часу проводили разом, кудись їздили на відпочинок, ходили в кафе.

А вже через рік він зробив мені пропозицію вийти заміж.

Анатолій жив в іншому місті і тому після одруження ми з донькою переїхали до нього.

Він відразу сприйняв мою доньку як рідну.

В нього була власна квартира і хороша робота. Я також влаштувалась на роботу. Нове місце мені сподобалося, труднощі не злякали, жили дружно, все було чудово.

І тут до нас приїхали його мати і сестра, на що я зовсім не розраховувала.

Я була тоді ще молода, сприймала все дуже близько до душі, в загальному почалися суперечки.

Анатолій завжди був на боці своєї мами і сестри, а я себе відчувала дуже самотньою.

Постійні докори практично в усьому та різні плітки по за спиною мене просто виводили з себе, але я мовчала.

Потім це все мені набридло.

Якось одного дня за вечерею, коли всі сиділи за столом, я встала і заявила, щоб всі, хто має мені щось сказати, хай встане і скаже, що слухати всі ці докори я більше не збираюсь і якщо я так всім тут надоїла, то завтра ж зберу всі свої речі і поїду додому.

А Анатолію я сказала, також при всіх, що нехай він зробить свій вибір – або я, або його рідня.

Після моєї промови в кухні повисла тиша.

Я доїла і пішла з донькою в кімнату.

З ранку я побачили як родичі чоловіка свої збирають речі. В обід чоловік відвіз їх на вокзал.

Родичі поїхали, вони дуже образилися на мене, сказали, що більше ніколи не будуть зі мною спілкуватися і приїжджати до нас.

Але наші відносини з Анатолієм відразу пішли на покращення, а через місяць я дізналася, що чекаю дитину.

Зараз я розумію, що якби й далі мовчала, наша сім’я б розпалася.

Мені звісно багато людей дорікає, що я живу в квартирі чоловіка, тому могла б і промовчати свекрусі та зовиці, щоб у нас гарні стосунки були і родичі чоловіка не ображалися.

Але хіба я щось зробила неправильно?

КІНЕЦЬ.