У нашому селі чутки розходяться швидко. І хоч за останні роки воно непогано так розрослося, старожили ще пам’ятають, як асфальт у цих місцях був чимось невідомим.

Ну а я добре пам’ятаю свою молодість та людей, які мене тоді оточували. Ця частина мого життя міцно в’їлася мені в пам’ять. І, як виявилось, не випадково.

Справа в тому, що коли нам із чоловіком було по 20 років і ми ще не були одружені, була в мене одна суперниця, Світлана. Вона жити не могла, так хотіла відбити в мене нареченого.

Ось і робила через це всякі капості. Наговорювала на мене, брехала. Але найпідлішим слухом, який вона намагалася про мене розпустити, була чутка про те, що я ніби гуляю з іншим чоловіком.

Якби ви жили на селі на той час, то знали б, що за такі слова треба відповідати. Але втрутився чоловік, і тоді ми якось відпустили ситуацію, так.

Час минув, і ми стали старшими. Я вийшла заміж і досі щаслива. Світлана теж знайшла собі хлопця із села та зіграла весілля. А потім вона народила сина та поїхала на заробітки за кордон. Час від часу приїжджає, але переважно сидить там.

Я не знаю, як це вийшло, мабуть, таке везіння. Але тепер син цієї самої Свєти – мій зять. Так, буває таке. А я що, маю доньку рідну відмовляти через свої особисті рахунки? Ні. Навіщо? Що було те загуло.

Як я вже сказала, Світлана працює в іншій країні, так що може собі дозволити багато чого. Вона прилетіла на весілля вся в хутрі. Купила синові квартиру в місті, тож моя донька тепер бачиться зі мною набагато рідше.

І взагалі поводилася вона досить зухвало. Навіть її чоловік, мій сват, зробив їй кілька зауважень. А до нього вона, до речі, на день народження жодного разу не прилітала.

Коротше кажучи, у когось характер з віком не змінився зовсім. Я навіть на мить занепокоїлася. Хто ж знає, що там у неї в голові: а раптом за старе візьметься?

Але ні, на мого чоловіка вона дивилася з байдужістю і серед гостей наче чуток не створювала. Ну хоча б у цьому вона змінилася на краще.

Тиждень тому чоловік запросив мене на відпочинок. Так, у свої 63 роки він все ще вміє робити несподівані подарунки. Біля нашого села є курорт з мінеральними водами, тому він купив нам дві путівки для оздоровлення.

Ми вже якось їздили туди і нам все сподобалося. Але тепер те місце ще більше облагородили, тож не соромно і ще раз з’їздити, тим більше привід є.

І знаєте, кого я побачила в перший же день відпочинку та ще й не одну? Світлану, свою сваху. Вона сміялася, загравала, йдучи під руку з симпатичним засмаглим чоловіком, який усміхався у всі 32 зуби.

Зважаючи на те, що спілкувався цей товариш не за допомогою мови, а лише енергійно жестикулюючи, я відразу зрозуміла, що це якийсь італієць.

Через пару днів у зятя день народження, тож я зрозуміла, що Світлана вирішила приїхати до сина, але не одна, а з таємним супутником.

Тут неподалік є один непоганий готель, де навіть італійцеві не соромно провести якийсь час. А що зручно. І чоловік ні про що не дізнається.

Ось тільки… Мене так і тягне витягнути її страшний секрет назовні. Показати, хто вона така із себе насправді. Ну і що, що таємниця особистого життя важлива? Адже ця жінка зраджує свого чоловіка, обманює його, та ще й коханця практично до нашого села притягла. Хіба так можна?

Так, я розумію, що це почуття помсти грає в мені. Крім того, вона сама про мене розпускала хибні чутки. Але це я бачила на власні очі!

У цьому випадку не може бути іншої думки: двоє дорослих людей обіймаються. Дякую, ще не цілуються. Добре, що нас із чоловіком вона не побачила. Було б трохи ніяково якийсь час.

Ех, але вона мати мого зятя. Хоча родичкою Світлана мені ніколи не стане, навіть у її мріях. Але для своєї дочки я хочу лише всього найкращого. А скривджена свекруха завжди може перетворити життя невістки на суцільні муки.

Тож доведеться тримати язик за зубами. І найтрагічніше, що, якщо вона мене побачить, це я повинна вести себе неприродно. Мовчати про те, що побачила. Тому що мені моя дитина важливіша за її шлюб.

Ситуація, звичайно, ворогові не побажаєш. Але треба тримати себе в руках та думати про хороше. У нашому віці краще зберегти нерви.

Після весілля Іра та Кирило жили душа в душу. Молоді часто чули, що до життя вони легковажно ставляться, але саме це їх об’єднувало. Навіщо поспішати заробити усі гроші світу чи

Мене звуть Микола, ця історія щасливого початку моїх серйозних відносин, з дівчиною яка подарувала мені і досих пір дарує ті прекрассні почуття, через які я відчуваю себе щасливим і коханим.

Цю загадку відгадують навіть діти. Моїй доні в 3 класі її задали додому. Читати уважно, кожний наступний етап продовження попереднього пункту. Як в 3 рахунки вмістити слона в холодильник? Потім