У підлітковому віці мене оточували історії про зраду. Чи то друзі ділилися своїм досвідом, чи родичі проходили через подібні ситуації, я чула їх усі. Однак я відмахувався від них, вважаючu, що маю імунітет до розбитого серця.

Але життя розпорядилося інакше.  Саме під час вагітності я дізналася, що в житті мого чоловіка постійно була присутня інша жінка. Ми винайняли будинок у місті, де я не мала жодної підтримки, тому всю свою увагу присвячувала йому. Я не знала, що ця жінка була поруч із ним увесь цей час. Коли я дізналася про це, сльози потекли по моєму обличчю від нескінченної скорботи.

Незважаючи на біль, я прийняла важке рішення спробувати зберегти нашу сім’ю разом. Заради нашої дитини я думала, що прощення і забуття можливі.Але з кожним днем ставало зрозуміло, що це була важка битва. Я виявилася нещасною з чоловіком, якому мені було важко довіряти і любити його.

Коли я була на восьмому місяці вагітності, мені довелося поїхати в інше місто на кілька днів через проблеми зі здоров’ям. Звернувшись за медичною допомогою, я виявила, що не маю грошей на придбання призначених ліків. У відчаї я зателефонувала чоловікові і попросила покласти гроші на мою банківську картку. Його відповідь була не такою, як я очікувала. Він був різким і недоброзичливим, запропонувавши мені звернутися за допомогою до батьків. Я була шокована його ставленням до вагітної дружини. Було таке відчуття, ніби все nеревернулося, ніби це я його зраджую. Я не могла зрозуміти, чим я заслужила на таке ставлення, коли я не зробила нічого поганого. Можливо, він розлюбив мене, можливо, втомився від наших стосунків. Але чому він не сказав про це і не подав на розлучення? Відповідь прийшла, коли я повернулася додому і побачила, що квартира майже порожня. Він зібрав свої речі, навіть взявши деякі з моїх, і переїхав назад до своїх батьків. З того дня ми не бачилися. У мене не було іншого вибору, окрім як повернутися до села моїх батьків. Він не виявляв жодної турботи про нашу дитину або про те, що я відчувала. Ми стали абсолютно чужими людьми.

Пізніше я дізналася, що, незважаючи на його обіцянкu розірвати стосунки з іншою жінкою, він продовжував з нею зустрічатися. Зрештою, він вирішив розірвати наш шлюб і покинув мене.

Минув час, і я народила нашого сина, прекрасного хлопчика. Почувши цю новину, чоловік почав безперервно телефонувати мені, благаючи про примирення і шанс відновити нашу сім’ю. Але в глибині душі я знала, що краще буду наодинці з сином, ніж з чоловіком, який ставився до мене з такою неnовагою. Раніше я не могла уявити життя без нього, але зараз я намагаюся зрозуміти, як я витримала життя з людиною, яка не цінувала і не поважала мене.

Розлучення було складною подорожжю, але, на щасmя, мої батьки підтримували мене на кожному кроці. Спочатку мене поглинав смуток, бажання знати, де він і з ким він. Але з часом ці емоції відійшли на другий план.

Я усвідомила свою цінність, зрозуміла, що заслуговую на повагу, любов і свободу від жорстокого поводження. Я поклялася ніколи більше не терпіти такої поведінки. Я перебуваю в процесі навчання любити і приймати себе, і це надає мені сили. Щодо примирення з чоловіком, то про це не може бути й мови. Я вuрішила, що не хочу, щоб поруч зі мною був чоловік, який не тільки не поважав мене, але й нехтував нашою дитиною. Можливо, він змінився або шкодує про свої вчинки, але я не буду піддавати себе або свою дитину невизначеності. Якщо хтось заподіяв стільки болю мені і моїй дитині, він більше не заслуговує на моє прощення.

КІНЕЦЬ.