Після закінчення роботи дорогою додому Ірина вирішила відвідати свою подругу.

Вона була в курсі, що від Христини – її найкращої подруги, пішов чоловік.

Ірина вирішила підтримати подругу у скрутну хвилину.

Після дзвінка двері відкрилися не одразу. А потім перед Іриною постала не найвеселіша картина: заплакана подруга з носовою хустинкою в руці.

– Досить переживати! – сказала Ірина. – Подумаєш чоловік пішов! Коли схаменеться, то прибіжить, і ще благатиме, щоб ти його назад прийняла.

– Він не повернеться, у нього тепер нове кохання, – ще голосніше заплакала Христина.

– Так діло не піде, – взяла ініціативу в свої руки Ірина. – Збирайся й поїдемо до мене.

Ірина зателефонувала своєму чоловіку Максиму і пояснивши ситуацію, попросила під’їхати. Максим прибув за 15 хвилин. Дорогою додому вони забрали доньку Христини, яка гостювала у бабусі…

…Дружба Христини з Іриною почалася ще у школі. Потім вони навчалися в тому самому університеті.

А після закінчення один за одним вискочили заміж. Чоловік Христини був на десять років старший за неї. Це була людина, яка відбулася, у якої був свій бізнес. Жили вони, за словами Христини, дружно. Єдине, на що скаржилася Христина, те, що її чоловік, посилаючись на зайнятість, часто затримувався на роботі…

Вона вже змирилася з цим, і раптом чоловік заявив, що він любить іншу жінку!

Залишаючи Христину, її чоловік обіцяв їй матеріальну підтримку. З його боку було широким жестом, що він залишив Христині квартиру.

П’ятирічна донька, звісно ж, залишилася з матір’ю.

Максим не заперечував проти тимчасових квартирантів, тим більше, що трикімнатна квартира, придбана в кредит, сприяла такому тимчасовому сусідству.

У сім’ї Ірини та Максима росла донька, яка була ровесницею доньки Ірини. Дівчатка були раді зустрічі. Адже вони вже давно порозумілися.

Ірина пригостила подругу вечерею і відправила її прийняти ванну. Турбота подруги сприятливо позначилася на самопочуття Христини…

…На другий день, Ірина повернулася з роботи, відкрила двері і застигла на порозі від несподіванки.

Вона ще в дверях почула заливистий сміх Христини. За столом на кухні вона застала свого чоловіка поруч з подругою.

– Ну, це вже зовсім інша справа, – сказала Ірина. – А то показуєш тут. До речі, може, розкажете, над чим сміялися?

Чоловік Ірини повторив історію (а він був справжнім майстром переказу жартівливих історій), і тепер вони вже сміялися втрьох.

Христина швидко отямилась і вже наступного дня зазбиралася додому.

– А як у тебе з грішми справи? – поцікавилася Ірина.

– Чоловік обіцяв підтримувати…

– А я, на твоєму місці, влаштувалася б на роботу. Адже невідомо як поведеться твій чоловік після розлучення.

І тут у розмову втрутився Максим:

– До нас у бухгалтерію потрібен спеціаліст.

– Та який із мене фахівець. Адже я після закінчення університету жодного дня за спеціальністю не працювала, – заперечила Христина.

– Нічого страшного, – заспокоїв її Максим. – Було б бажання.

Незабаром Христина вже працювала у компанії, де працював чоловік Ірини. Якось, після трудового дня, Ірина зателефонувала до своєї подруги. Але телефон Христини мовчав.

Тоді Ірина вирішила забігти до неї на кілька хвилин.

Опинившись біля під’їзду своєї подруги, Ірина побачила на стоянці машину свого чоловіка!

Її серце тривожно стрепенулося…

Ще вдень чоловік Ірини повідомив, що сьогодні затримається після роботи.

Вона набрала номер Максима, але ніхто не відповів. У розпач вона штовхнула по одному з коліс автомобіля. Спрацювала сигналізація. Але ніхто не вийшов із під’їзду.

– Схоже, вони мене помітили, – міркувала вона.

Ірина, побачивши якусь жінку, яка виходила з під’їзду, поспішила зайти туди.

Опинившись біля потрібної квартири, жінка рішуче натиснула кнопку дверного дзвінка. Але двері ніхто не відчинив…

На повторний дзвінок реакції не було. Поглянувши на годинник, Ірина зрозуміла, що спізнюється в садок по доньку…

…Коли Ірина привела доньку додому, то у коридорі її зустрічав Максим. З усмішкою на обличчі він поцілував дочку. І наступний поцілунок хотів адресувати дружині, але вона відійшла в сторону.

– Ти чому на дзвінки не відповідав? – почала Ірина.

– Не було можливості відповісти, – як нічого й не було відповів чоловік.

І тоді Ірина повідомила Максима, де вона бачила його припаркований автомобіль.

– Цього не може бути, ти помилилась. Можливо колір і марка автомобіля була та сама. А на номер ти подивилась?

– Та там навіть сигналізація, як на твоїй машині, – продовжувала Ірина.

Але чоловік продовжував клястись і божитися, що одразу після роботи вирушив додому, а на роботі затримався лише на пів години.

Ближче до ночі Ірині подзвонила Христина.

– Привіт, подруго, – заявила вона незворушно. – Ти пробач, але я не могла відповісти на твій дзвінок. Я була в гостях у чоловіка, з яким познайомилася тільки вчора. Класний мужик, схоже, у мене все налагоджується!

Після цієї розмови Ірина довго не могла отямитися. Тепер вона вже була у сумнівах…

– А раптом, я справді помилилася? – запитувала себе Ірина. – Адже там було темно…

Протягом кількох днів Ірина, повертаючись з роботи, спеціально проходила повз під’їзд, де проживала Христина.

Але автомобіля, схожого на машину свого чоловіка, вона так і не виявила.

Пройшов якийсь час й Ірина майже забула цю історію. А потім сталося найгірше.

Ірина вийшла з роботи раніше і вирішила зайти у магазин. Там вона й побачила їх…

Максим стояв з ігристим в руках, обіймав Христину, а потім поцілував…

Ірина оторопіла на якусь мить від побаченого, а потім швидко вискочила на вулицю.

– Я так і знала… – бурмотіла вона дорогою додому. – Так і знала… Все було ясно одразу. А я вірила їм…

…Ірина не роздумуючи подала на розлучення. А рік вийшла заміж вдруге за свого колегу Дмитра. Вони дуже щасливі у шлюбі.

Про максима й Христину вона майже не згадувала. Та одного разу до неї дійшли чутки, що в них не все добре і вони планують розходитись.

Правду кажуть:

– На чужому нещасті, щастя не побудуєш…

КІНЕЦЬ.