Моя сестра – справжній побутовий егоїст. І хоча ми начебто нормально спілкувалися в минулому, тепер вона поводиться не найкращим чином. Розчаровуватись у людях — це боляче. А розчаровуватись у рідних — практично нестерпно.

Оля все життя мала проблеми з мужиками. Відносини не тривали понад два роки. Якийсь дитячий садок. То їй здавалося, що він з іншою гуляє, то в неї просто зникли почуття. Отак до сорока років і дожила, без чоловіка та без дітей. Я, хоч і молодша, але вже на цей час обзавелася двома донечками. І чоловіком.

Загалом, почула вона десь, що деякі наші жінки спеціально виїжджають до інших країн і там шукають собі чоловіків. Типу у Європі та Штатах усі кар’єристи. І дітей народжують уже у нормальному такому віці. Кажуть, там джентльмени усі, а місцеві пані їм не подобаються. За собою не стежать, постійно вимагають нових прав. Так, наслухалася Олюся цих розмов і вирішила змінити своє життя.

Здала свою квартиру, звільнилася з роботи та відлетіла до Канади. Має непогану професію, її скрізь забирають аж бігом. Та й зарплати в Канаді набагато вищі за наші. Тож можна одразу двох зайців упіймати: і чоловіка знайти хорошого, і грошей заробити. Якщо, звісно, все складеться вдало.

На чужині сестру мою прийняли з усмішкою та обіймами. Влаштували на роботу, навіть виділили штатного перекладача. Але Оля почала з цим перекладачем зустрічатися. На вигляд приємний чоловік, худорлявий. На жаль, минуло десь півтора роки і все. Розлучилися.

Виявилося, що Оля терпіти не може чоловіче хропіння. А її обранець дуже вже цим виділявся. Вона його і до лікаря відправляла, і якісь маски купувала. Нічого не допомогло. А з хропінням, ще й інші моменти підтяглися: і лисуватий він, і занизький. Загалом прощавай і не пиши мені більше.

Наступним був робітник у автомайстерні. Красивий високий чоловік. Не мільйонер, але його професія вважається досить прибутковою. Тим більше, ремонтував він не абиякі машини, а дуже дорогі. І все було б добре, але тут уже Оля стала не підпадати під його стандарти.

На початку їхніх стосунків вона щотижня ходила до салону, доглядала себе, харчувалася правильно. Але потім, коли стрес минув, розслабилася. А красеню це не надто й сподобалося. Мабуть, бачити жінку 45 років без косметики йому було нестерпно боляче. Хоча сам він на 4 роки старший. Розпався і цей роман.

А потім уже на роботі сказали, що їхнє відділення змушене економити, скорочувати витрати… Ось її й скоротили. Але все одно вона дуже добре заробила. З огляду на те, що за житло вона не платила, а обід їм видавали на роботі. А на що зайнятій жінці ще витрачати, на сережки?

Коли Оля приїхала додому, я, звичайно, відвідала її і розпитала, як там життя, і що вона думає робити далі. Сестра почала розповідати мені про те, куди вона хоче інвестувати гроші, які там відсотки капатимуть і так далі, і все в такому дусі. Ну, ви вибачте мені, але я все життя була домогосподаркою. Виховувала дітей, любила чоловіка. Навіщо ти розповідаєш мені якісь свої моменти? Давай уже про життя поспілкуємось.

Тоді мені вдалося з’ясувати, що дітей вона заводити не збирається. Жаліє, звичайно, але вже вік такий… Батька шукати не хочеться, та й народжувати боїться. І тоді мені на думку прийшла чудова ідея, як би ми могли по-сестринськи виручити одна одну.

Справа в тому, що моя старша дочка зараз якраз школу закінчила. Збирається до інституту вступати, але з її балами, боюся, нікуди не потягне. А без освіти у наш час аж ніяк. Значить платне навчання, що робити.

Чоловік відмовився, сказав, що вона все одно піде жити в іншу родину, на який чорт їй ці університети? Але я розумію, що життя по-різному складається. Вчитися треба.

Ну а Олюся собі навіщо дитину хотіла завести? Щоб на старості було кому допомогти. Щоб вона не одна у своїй квартирі лежала і думала про фонди, біржі і все таке. Це ж нормально, так у всіх. Отож я й запропонувала їй: нехай вона своїй старшій племінниці дасть грошей на навчання. Та їй поверне — як на роботу влаштується, поступово.

За це вона зобов’язується в старості доглядати за Олею як за рідною матір’ю, як ніби за мною. І все чесно, у мене залишається молодша дочка.

А якщо улюблена тітка виручить, дасть путівку в майбутнє. Хіба це не причина допомогти їй? Доглядати за літньою людиною? Гроші – це добре. Але до старості їх не буде на що витрачати. А так ось матиме: опора. Хороша ж пропозиція.

Але Оля не оцінила якості моїх ініціатив і сказала, що їй вони не до вподоби. До того ж вільних грошей немає, їх все потрібно обов’язково кудись вкласти, потім дістати, примножити… Я не думаю, що зайвих кілька тисяч євро якось би вплинули на ситуацію. Рідна племінниця ж. Але ні. Сестру я переконати так і не змогла.

Звичайно, йшла я зла. Наговорила там усякого, можна зрозуміти, емоції. Але своєї думки я дотримуюся й досі. Егоїстка та жмотка. Пошкодувати дитині грошей, коли самій витрачати нема куди. Це ганьба. Ось такі бувають сестри. А ви робіть висновки про родичів. Якщо буде якась негаразд, може, і вони відвернуться, коли цього найменше чекаєш.

Після народження дитини ми з чоловіком переїхали жити до моїх батьків. Вони мають приватний будинок і ми вирішили, що для сина так буде краще. Можна встановити гойдалку та басейн у

Прошу тільки не засуджуйте, я народила в 15 років і це мій свідомий вибір. Я не планувала цю вагітність, але вирішила, що не буду позбавлятися. В силу обставин і недосвідченності

Чоловік ніколи нічого не доводить до кінця. Я, звичайно, знала про цю його особливість, коли виходила заміж. Але тоді я думала, що з часом в ньому прокинеться відповідальність, та й