Петро прибирав у квартирі. Ось уже два роки, як він жив сам.

Дружини Віри раптово не стало. Вони прожили разом сорок років…

Петро намагався підтримувати порядок, але виходило не так добре, як у дружини.

Навесні сонечко висвітлило всі кути, і Петро побачив результати свого самотнього проживання: порошинки літають в повітрі, пил товстим шаром покрив шафи, місцями заляпані шпалери, стільницю на кухні…

Іншим разом Петро не звернув би й уваги на ці дрібні побутові негаразди, але він чекав у гості Валю.

Валя… Жінка, яка повернула його до життя.

А все почалося з того, що його єдиний син Андрій подарував батькові на день народження ноутбук.

Петру виповнилося 65 років, і щоб йому не було сумно син і зробив цей щедрий подарунок.

Він же навчив батька основним навичкам користування і зареєстрував в того в соцмережах.

Петро досить швидко освоїв комп’ютерну грамоту.

Він постійно розширював межі свого віртуального життя і одного разу натрапив на сайт знайомств. На цьому сайті Петро познайомився з чарівною жінкою Валентиною, яка незабаром стала для нього Валечкою.

Чарівною вона була і на фотографії, і в спілкуванні.

-Прямо споріднена душа, – думав він з хвилюванням.

Між ними почалося жваве листування. Вони обмінялися телефонами і довго розмовляли про життя. От тільки жили вони далеко один від одного.

Петро жив у Києві, а вона у невеликому містечку на Закарпатті.

Петро запросив Валю до себе, і вона погодилася приїхати для особистого знайомства.

Петро, як порядний чоловік, переказав їй гроші на квитки.

Востаннє Валя повідомила, що вже їх купила і скоро приїде.

За цей тиждень Петро зробив у квартирі ідеальний порядок. Довелося купити новий кухонний гарнітур та м’які меблі. Старий диван, покритий штучною шкірою, зовсім подер кіт, коли був ще маленьким кошеням.

Настав знаменний день. Квартира сяяла чистотою, холодильник заповнений продуктами, а Валі все немає.

На дзвінки не відповідає, на сайті не з’являється.
Валя зателефонувала наступного дня. Пояснила, що дуже заслабла її мати. Потрібно дорогі ліки, і вона безуспішно бігала по знайомих, намагаючись знайти гроші, але так і не знайшла. Квитки на поїзд довелося здати.

Петро, чоловік простий і добрий, запропонував допомогу. Вона спочатку скромно відмовлялася, потім зізналася, що необхідно сорок тисяч, причому терміново.

Петро мав заощадження і того ж дня переказав їй всю суму.

Стосунки в них стрімко розвивалися і, як вважав Петро, йшлося до весілля. Потім заслабла сама Валя, і Петро знову переказав гроші, а потім ще на догляд її мамі… Загалом він допоміг їй майже на сто тисяч гривень.

А потім Валя зникла. Перестала виходити на зв’язок. Петро занепокоївся, чи не сталося з нею чогось? Він гадки не мав, як її знайти? Вирішив порадитися із сином.

Син одразу все зрозумів. Що батька розвели. Він, звичайно, провів з батьком роз’яснювальну бесіду, суворо заборонив переказувати будь-кому гроші.

Петро дуже образився. Він розповів на сайті знайомств свою історію, попередив інших довірливих кавалерів, щоб вони не повторили його помилку.

Минув рік.

Петро продовжував регулярно відвідувати улюблений сайт, потай сподіваючись на знайомство з порядною жінкою.

Зненацька йому написала жінка і сказала, що допоможе знайти Валю, бо вона працює у відповідних структурах. Але їй треба були гроші для слідчих заходів.

Петро дуже хотів знайти Валю, яка так безсовісно залишила його без грошей. У запалі він геть забув настанови сина.

Співробітниці він перевів три тисячі, вона просила невеликі суми.

Зникла вона так само зненацька, як і з’явилася. Петро здогадався, що його вкотре обдурили. Синові він про це вирішив не розповідати і назавжди закрив той сайт знайомств.

Незабаром він познайомився з приємною жінкою Валентиною із сусіднього будинку, теж самотньою вдовою.

Вона його то пиріжками почастує, то булочками. Вони разом гуляли, ходили в магазин.

Справа йшла до того, що й житимуть разом, але навчений гірким досвідом Петро вирішив підстрахуватися.

Одного разу він, між іншим, сказав Валентині, що переписав свою квартиру внучці, щоб його житло не потрапило в чужі руки.

І що ви думаєте?

Ні пиріжків, ні булочок, ні спільних прогулянок перед сном. Валентина швидко та безцеремонно пішла від Петра.

-Це що ж таке? Це виходить, що порядних жінок зовсім не залишилося? Чи це тільки я такий безталанний? Тільки до мене чіпляються непорядні? – з тугою думав Петро.

Він твердо вирішив більше не випробовувати долю.

Живе він сам з котом, часто їздить у гості до сина.

Наречених більше не шукає…