Надія Миколаївна зі своєю дочкою Оксаною та дворічним онуком Миколкою вирішили пожити якийсь час на дачі.

Ініціатором цього була Надія Миколаївна.

Наведені нею аргументи, що дитині потрібне свіже повітря і, що поки тепло на дачі особливо добре, зробили свою справу.

Після приїзду на дачу ближче до вечора Надія Миколаївна раптом побачила, що забула вдома свої пігулки…

– Ну, гаразд, – махнула вона рукою. – Тут і повітря зовсім інше, і дихається легко. Може і не потрібні вони мені.

– Мамо! – звернулася до неї Оксана. – Я зараз подзвоню Дмитру, і він все привезе.

– Як же ж він привезе, якщо у нього ключів від моєї квартири нема?

– Значить, придбає в аптеці. Ти йому тільки назву продиктуй.

– Оксано, давай не будемо Дмитра турбувати. Він у тебе чоловік зайнятий. Викликаємо таксі…

– Ну, добре, – погодилася Оксана. – Тільки дещо візьмеш ще й у мене вдома – капелюшок і сонцезахисні окуляри.

Вони у коридорі лежать на тумбочки. Забула взяти.

І Оксана дала матері ключі від своєї квартири…

…Чоловік Оксани – Дмитро був на десять років старший за свою дружину.

Він мав власний бізнес, який успішно розвивався. Свою дружину він любив, а синочка Миколку просто обожнював.

Надія Миколаївна завжди пишалася вибором своєї дочки.

– Оце справжній чоловік! – казала вона їй. – Ти за ним, як за стіною будеш.

Оксана не одразу прийняла залицяння Дмитра. Все-таки її бентежила різниця у віці.

Але Надія Миколаївна вмовила дочку:

– Дивись, пропустиш такого мужика, потім не раз пошкодуєш!

І зрештою на залицяння Дмитра Оксана відповіла взаємністю…

…Спочатку Надія Миколаївна заскочила до себе додому, а потім, на цьому ж таксі, вирушила у квартиру, власником якої був її зять.

Думаючи, що Дмитро ще не повернувся з роботи, вона відкрила вхідні двері ключем, який їй дала донька.

Надія Миколаївни зайшла в коридор і раптом помітила дещо дивне.

Вона придивилася і застигла від здивування.

Біля порогу стояли жіночі туфлі.

– Дивно, – подумала вона. – Ніколи в Оксани таких не бачила. Червоні, он які…

Раптом Надія Миколаївна почула якісь звуки, що чулися з кімнати.

Вона пішла туди, відкрила двері, і очі вирячила від побаченого.

Зять і якась незнайома дівчина дивилися на неї з ліжка. Вони точно не очікували її появи.

Дівчина, одягаючись на ходу, швидко вискочила з квартири.

Надія Миколаївна, прихопивши капелюх і сонцезахисні окуляри, теж попрямувала до виходу.

І тут перед самими дверима її наздогнав Дмитро.

– Надіє Миколаївно, – почав благати він. – Вибачте, не знаю, що на мене найшло. Ви тільки, будь-ласка, не кажіть нічого Оксані!

– Я подумаю, – відповіла теща.

– Надіє Миколаївно! – не припиняв благати Дмитро. – Я не хочу втрачати Оксану й Миколку. Даю вам слово, що більше цього не повториться.

– Мені треба подумати, – стояла на своєму теща.

…Наступного ранку з самого рання Дмитро з’явився на дачі. Оксана із сином ще спали. А Надія Миколаївна була вже на ногах.

– Ти чого приперся? – запитала вона зятя з порога.

Таким тоном теща із Дмитром ще не розмовляла ніколи.

І він зрозумів, що справи погані…

– Переживаєш, що скажу? – продовжувала Надія Миколаївна.

– Переживаю, – зізнався Дмитро.

– Гаразд, я мовчатиму, – запевнила вона зятя. – Але якщо ще хоч раз…

– Такого не буде, я присягаюся! – зупинив її Дмитро.

…Минув рік у сім’ї Дмитра й Оксани панувала ідилія. І Надія Миколаївна майже забула про той епізод.

А незабаром Оксана похвалилася своїй матері, що чекає дитину. Дмитро з великою ніжністю ставився до вагітної дружини.

І раптом одного разу, Оксана з’явилася до матері разом із сином. Вона плакала…

– Що з тобою! – кинулась мати до Оксани.

– Мамо! – жінка ще більше дала волю сльозам. – Я пішла від нього!

Оксана розповіла матері, що бачила Дмитра з іншою.

– Дмитро запевняє мене, що між ними нічого немає, – продовжила розповідь Оксана. – Тільки я йому не вірю.

– А що теперіз дитиною буде? – сумно запитала Надія Миколаївна. – І що ти взагалі вирішила робити?

– Термін вже великий, народжуватиму, – твердо відповіла Оксана.

…Після розмови з дочкою Надія Миколаївна неодноразово докоряла себе в тому, що приховала від своєї дочки зраду Дмитра.

І звинуватила себе в тому, що її нерішучість призвела до такого.

Але що вже тепер зробиш? Вона давала Дмитру шанс…

Оксана так і не пішла на примирення із чоловіком, продовжуючи жити у своєї матері.

У термін вона народила доньку. Після народження доньки Дмитро щодня дзвонив до Оксани, вмовляючи її повернутися додому.

Він неодноразово навідувався в квартиру тещі з подарунками та квітами.

Але Оксана продовжувала триматися.

Але одного разу після чергових умовлянь Оксана звернулася до матері.

– Мамо, як ти вважаєш, може мені варто повернутися до нього? Дітям же ж потрібен батько… Ти сама завжди його хвалила. А може й не було ніякої зради?

– Послухай мене уважно, доню, – сказала Надія Миколаївни. – Так, я його хвалила. Але після того, що він зробив, у вас уже не буде колишніх стосунків. Зрадив раз – зрадить іще. Ти ще обовʼязково знайдеш собі порядного чоловіка, який полюбить і тебе, і твоїх діток…

…Оксана послухалася матір. Дмитро приходив до дітей на вихідних.

А через півтора року Оксана здивувала матір звісткою – вона хоче познайомити її з нареченим.

Петро виявився хорошим і надійним чоловіком. Микола і маленька Іринка його одразу полюбили.

Оксана щаслива. Вона ні разу не пошкодувала про свій вибір…

КІНЕЦЬ.