Іра зробила покуnки після роботи і вже збиралася піти додому, коли її зупинила біля входу жінка.

-Вас Ірина звати? Іра відірвалася від мобільника та кивнула.

-А що?

-Вам зовсім не со ромно чужих чоловіків уводити?! – обурено зашипіла жінка.

Іра подивився на неї з нерозумінням, останні три роки вона була заміжня, ніколи чоловікові не зрад жувала, на чужих чоловіків ніколи не дивилася.

– Жінка, а ви хто?

Мені здається, ви мене з кимось плутаєте.

Незнайомка невесело посміхнулася.

– Я законна дружина твого kоханця, – криво усміхнулася вона, – Нічого не nлутаю, чоловік мені сам сказав, що ви його kоханка.

– Вибачте, а хто ваш чоловік?

– Він твій начальник. Іра була спантеличена, слова жінки не мали жодного зв’язку з дійсністю.

– У мене нічого немає з начальником, крім ділових від носин! – вигукнула жінка.

– Не бреши мені, знаєш, навіщо я прийшла?

Я хочу, щоб у тебе прокинулася совість, і ти звільнилася за власним бажанням, бо я зроблю все, щоб це сталося.

Я знаю, що ти заміжня, я розповім твоєму чоловікові, що ти йому зрад жуєш.

Якщо звільнишся, то обіцяю, що ніхто про це не знає.

Жінка ще хвилин 15 висловлювала свої претензії, а потім повернулася і пішла.

Наступного дня вранці Іра насамперед зайшла до кабінету шефа за поясненнями.

І тут Віктор Федорович, опустивши голову, зізнався, що збрехав дружині, що зрад жує їй з Ірою.

Вся справа в тому, що дружина побачила листування, його kоханку звуть Іриною, ось він і збрехав, що це Іра з роботи.

Він не хотів видавати свою kоханку.

Оскільки Ірі постійно надзвонювала дружина Віктора Федоровича, вона мала її номер.

Тут Іра набирає його дружину і каже їй: – Ви мене переплутали з Ірою із фі нансового відділу нашого офісу.

Ваш чоловік із нею зрад жує, а не зі мною.

Очі шефа налякано розширились.

Іра із фінансового відділу була племінницею директора фірми.

За тиждень Віктора Федоровича звільнили.

Іра за собою провини не відчуває, адже шеф не мав права її підставляти.