Зараз я вже немолода жінка. маю я вже дві дорослих доньки.

Мої доньки обидві вже давно заміжні, живуть окремо від мене, мають житло.

З чоловіком я розлучилася ще давно, десь близько 10 років минуло відтоді.

Коли друга донька, 4 роки тому, вийшла заміж і з’їхала від мене, я відчула справжнє полегшення, я перестала під когось підлаштовувати, навчилася жити для себе, з’явився вільний простір в моєму житті і я могла зайнятися собою.

Нарешті, за багато років я залишилася одна, в тиші і спокої.

Сама собі господиня, сама вирішую що готувати, коли і як прибирати, що робити у свій вільний час і ніхто мені зовсім не заважає і не дає поради, що та коли мені робити.

Можливо, багато матерів не зрозуміють мене, але я розлучилася, чоловік залишив мене і пішов до іншої, вся турбота про дітей теж лягла на мене, я постійно думала спершу про них, а на себе часу, як завжди, не вистачало.

Тому, коли діти пішли у своє життя, я дійсно трохи заспокоїлася.

До слова, я завжди любила самоту і ніколи мені не буває самотньо.

Я завжди знайду чим зайнятися на самоті: книгу почитаю, фільм цікавий подивлюся, погуляю, так можу просто годинами біля вікна сидіти, чай пити і розмірковувати про щось своє, хороше та приємне душі.

Не подумайте про мене погано, я щиро люблю своїх дітей і їх сім’ї і виростила їх гідними та добрими людьми, усі це чудово бачать.

На сьогоднішній день мені вже 59 років і в мене троє онуків – двоє синів у старшої дочки та молодша недавно дочку народила.

У обох моїх дочок хороші чоловіки, з зятями мені серйозно пощастило і я дуже задоволена цим, живуть добре, родини свої вони забезпечують.

Я вважаю, що для жінки ліпшого щастя, як хороший чоловік, немає.

Але коли мої дочки заміж збиралися, я відразу сказала, щоб на мене з онуками особливо не розраховували, вважала, що так буде краще, коли я їх попереджу про це, я вже так втомилася за стільки років.

Звісно, що годинку-другу декілька разів на тиждень посидіти я, як кожна любляча бабуся, звичайно, можу, будь ласка, але нянькою ставати для своїх онуків ще й на старості років я геть не збираюся.

По-перше, у мене досить таки непогана робота.

По-друге, вже не ті сили, щоб за дітьми маленькими бігати, потрібна увага, а мені вже це все важко. Перший син старшої дочки дуже примхливий, я швидко біля нього втомлююся.

Ну і потім, у мене свої справи, особисте життя теж є.

Я з цікавим чоловіком почала зустрічатися, він часто мене на прогулянки запрошує, в кіно ходимо, на каву, я відчула, що я потрібна комусь не як домогосподарка, а як цікава людина.

Я поки дочок заміж не видала, не дозволяла собі ніяких відносин, всю свою увагу та час дітям віддавала, вважала, що чужа людина ніколи їх не полюбить, хто б що там не говорив, а тепер ще життю порадіти хочу.

Я досить багато сил вклала у власних дочок, від чоловіка допомоги зовсім не було, сама все тягнула.

А тепер я хочу пожити для себе, хоч на старості насолодитися своїм власним життям, та й відчуваю, що в мене почуття з’являються до цього Сергія.

Зараз не дозволяю привозити маленьких дітей з ночівлею, та й, взагалі, залишати їх у мене, як з доглядальницею. Мені свого часу ніхто не допомагав. Народили, нехай теж самі і ростять. На те вони і батьки.

Звісно, коли потрібно, завжди допоможу, але не хочу, що діти звикали до того, що я глшядітиму постійно їхніх дітей

Старша донька Оксана, нещодавно, як у мене гостювала, сказала, що на роботу хоче вийти.

Молодшого онука, синочка Оксани, в садок не беруть, маленький ще, 2 рочки.

Няню дуже хорошу довго шукає, знайти ну ніяк не може, а не зрозуміло кого теж з дитиною малою не залишиш.

Одні дорого занадто оцінюють свою роботу, а інші не подобається. Прийшла до мене, каже, давай тобі платити буду, ти з роботи йди, будеш сидіти з дітьми нашими.

Я сказала, що не хочу, ні за які гроші. Ображається, каже, у всіх бабусі, як бабусі, а я як не рідна.

Намагаюся пояснити, що я теж людина і маю права розпоряджатися своїм життям, як мені зручно, тим паче, що я вже не молода та й нічого вже нікому не винна, що ж мені до останніх днів дітям своїм годити.

Своїх дітей я виростила добре, здоров’я і сил не шкодувала, а ви тепер ростіть своїх.

А от вже молодша донька в цьому плані мене краще розуміє, а старша вважає поганою бабусею.

В розумінні Оксани бабуся повинна пекти млинці, варити каші, копати город і доглядати за онуками. Каже, що я справжня егоїстка, яка лише про себе думає.

А я вважаю, це з її боку егоїзм, так думати.

Навпаки, повинна маму свою підтримувати, що нарешті, в її житті немає нескінченних проблем. Прийшов час хоч дихнути вільно.

Я розумію, що з кожним роком я старію, і незабаром і мені може бути потрібна допомога моїх дітей, можливо, і вони схочуть відвернутися від мене, але я їх усіх дуже люблю, я вклала у них всю душу, дуже хочу вірити, що з роками вони мене зрозуміють, адже я теж людина і хочу на старості спокою.

Дуже надіюся, що донька мене зрозуміє і перестане ображатися.

Як мені пояснити дітям, що глядіти онуків я просто не хочу?

КІНЕЦЬ.