Моя дуже добра подруга Олена після 20-ти років шлюбу розлучилася зі своїм чоловіком і відразу ж виїхала жити в інше місто. Просто покинула все.

Всі її знайомі та рідня навколо були неймовірно здивовані її такому вчинку. Як так?

Що трапилося, що могло відбутися? Стільки років разом прожили вони, і добре ж прожили, усім людям на заздрість.

Але були здивовані всі, окрім мене, бо я знала всю цю справжню таємницю їх сім’ї, як вони жили насправді, і яким було життя моєї подруги.

Дуже темні кола під очима від постійної втоми, які ніхто не помічав, стоптані чоботи, старе пальто.

Це і не лише це, показувало, що не таке вже у Олени “райське” та щасливе життя, як думали інші люди навколо і її родина.

Чоловік у Олени працював на хорошій посаді на виробництві був.

Згодом він побудував великий будинок, купив дві хороші машини для своєї сім’ї.

Ось тільки сім’я ця складалася не з 4-ох людей: Олени, її чоловіка і двох дітей, а ще з купи родичів чоловіка.

Це ж “будинок для всієї сім’ї” як він заявив відразу своїй дружині, як тільки вони туди переїхали разом зі своїми дітьми.

Будинок був по-справжньому дуже великий, аж на три великих поверхи, і скільки там роботи приходилося переробити за день.

Всі обов’язки по дому, чоловік легко звалив на плечі дружини.

І самій Олені доводилося зовсім несолодко.

Родичі чоловіка жили там з тваринами, за якими вона постійно прибирала сама.

Готувала на всю сім’ю теж сама Олена, а це не якась там каструля борщу, для кожного окремий раціон був, для пенсіонерів, батьків чоловіка – один, для дітей її та сестри чоловіка – зовсім інший, а для інших дорослих – третій.

Обслуговуючи такий будинок і всіх, хто в ньому живе Олена відчувала себе просто безкоштовною домогосподаркою, зручною служницею для всіх, особистого життя чи вільного часу у неї зовсім не було.

У рідкісних випадках ми з нею зустрічалися на роботі або вона випрошувалася до мене раз на місяць поговорити і вилити свої скарги на своє непросте життя, адже знала, що ніхто її не зрозуміє так, як я, лише зі мною вона могла щиро поговорити.

Я одна розуміла і підтримувала Олену.

А рідні всі в цей час говорили:

– Він же тебе на моря возив влітку завжди і так чимало років підряд, взимку на гірськолижні курорти, невже там ти не відпочивала, там ти була, як в раю за його гроші?

І знаєте, що я хочу сказати, але що нікому не розповідає сама Олена, не відпочивала вона там зовсім.

Там вона з самого ранку стежила за дітьми, готувала в орендованому будинку їжу на всіх і прибирала.

Так що з’їздити на море і ні разу не викупатися у його солоній воді – для моєї подруги це нормальна практика. Але, звісно, цього ніхто з чужих людей, ба навіть родини, не знав і знати не міг, бо Олена нікому не розповідала про це.

При цьому, що моя подруга постійно обслуговувала велику родину свого чоловіка, вона ще й працювала в продуктовому магазині, який був від будинку в 4-ох кілометрах.

І чоловік їй забороняв їздити на роботу на автобусі!

Він постійно говорив, що економити на чомусь потрібно, та й пішки корисно ходити. Хоча при всьому цьому чоловік пішки ніколи сам не ходив, навіть в магазин за хлібом, який знаходився у сусідньому будинку, їздив на авто.

Минуло пів року, як моя подруга Олена розлучилася зі своїм чоловіком.

Ми з нею періодично телефонуємо один одному, і я можу сказати відразу, вона стала зовсім іншою людиною.

Вона нарешті зрозуміла, що можна приготувати не 10 страв, а всього одну. Можна купити собі сукню або новий телефон.

Всі ці життєві радості вона не бачила з самого заміжжя. Вона часто посміхається, жартує, я бачила її на фото, жінка наче помолоділа.

Планую скоро відвідати свою подругу, подивитися на неї, адже дуже скучила за нашими розмовами на кухні.

Мабуть, не для всіх щастя в заміжжі, бо іноді воно тільки псує життя. Я радію за Олену, вона тепер по-справжньому щаслива вільна жінка.

Родина з нею не спілкується, засуджують її, мовляв, вона сама таку хорошу сім’ю зруйнувала.

А Олена каже, що щаслива, хоча одна? Чи знаєте ви теж щасливих самотніх жінок?

КІНЕЦЬ.