Історія сталася 23 роки тому. Я познайомився з дівчиною, вона була трохи молодшою за мене. Дуже полюбив, а вона дуже рідко це мені говорила.

Починали жити разом, ходили в гості до друзів, гулянки та розваги. Рідних не слухав чи не чув. Для неї я хотів здаватися крутим.

Коли вона повідомила, що чекає дитину, я вже мав проблеми із законом. В неї з’явився син, коли я сидів. Вона всі роки, що я сидів, спілкувалася з іншими чоловіками, були стосунки, і я розумів її, бо мав термін 15 років.

Вийшов, почали разом жити. Начебто все було добре, поки знову не зустрілися друзі, знову гулянки, і знову термін. Вийшов.

Після своїх гулянок я дуже погано до неї ставився, але так сталося, що через цій характер, знов загримів, знову ще один термін.

Тут вона пише, що зустріла іншого, кохає і що в них все серйозно. І я цьому дуже радий, що людина, яку я кохаю, знайде своє щастя.

Але, в душі я не хочу її відпускати, хоч розумію, що це не правильно. Я її дуже кохаю! Як мені бути, відпустити чи все же таки продовжувати боротися за неї?

КІНЕЦЬ.