Мене звуть Ілона, мені 35 років, нашому шлюбу 7 років, чоловік старший за мене на 20 років. У нас дві доньки, 4 і 2 роки, обидві дитини дуже бажані.

У нас у сім’ї досить непогане фінансове становище, старша ходить у платний садок, молодша поки що вдома. Ми часто їздимо відпочивати, визимо доньок у цыкавы місця.

Проблема полягає в тому, що мій чоловік дуже дивно ставиться до нашого майбутнього. Рік тому я заговорила про те, що непогано було б придбати з часом квартиру для доньок, тому що зараз можна десь заощадити, але до 18-річчя дівчаток у них буде самостійне житло, чи мало, що може статися.

Тим більше, у нас різниця у 20 років, хто знає, що зі здоров’ям може бути. Чоловік реагує на це вкрай погано, більше того, він постійно каже, що я повинна піклуватися про себе сама.

Тобто він фактично жодної відповідальності не бере на себе, я так це розумію. Він каже, що треба жити сьогоденням. У чоловіка це другий шлюб, від першого шлюбу у нього двоє синів, їм 30 та 23 роки.

Нещодавно він сказав, що в майбутньому все, що має, віддасть своїм дітям, а я виходить, як би йому чужа? Я страшенно образилася, як так, кохаю його, у нас двоє дітей.

Але він непохитний, діти це головне, тому наші маленькі діти йдуть нарівні з його дорослими. Він каже, яка різниця, що 23 роки, що 4 роки, всім все потрібно однаково у житті!

Я в шоці, тому що в 4 роки чекає школа, навчання. Як можна порівняти дорослих повнолітніх дітей та 4-х літніх? Я цього зовсім не розумію.

Першим дітям він допомагає, квартири, машини, а купити квартиру для майбутнього наших дітей він не хоче. Хочу зрозуміти, в чому причина такої поведінки чоловіка.

КІНЕЦЬ.