На днях Олена прийшла до мене за порадою, бо дізналась про невірність свого чоловіка. Станіслав мені ніколи не подобався, але щось радити доньці у такій важливій справі – дуже важко. Я вважаю, що зробити вибір має вона сама

У мене єдина донька – Олена. Я виховувала її одна, бо багато років тому мій чоловік мені зрадив і мої батьки наполягли на тому, щоб я з ним розлучилася. Іншого чоловіка я так і не зустріла, тому все своє життя присвятила доньці.

Коли дочка виходила заміж за Станіслава, вона вважала, що зустріла чоловіка своєї мрії. Скільки було доброго сказано в його адресу!

Я розуміла, що дочка закохалася і бачить в ньому тільки позитивні якості. Та й мені самій хотілося в це вірити. Я завжди підтримувала дочку в усьому, адже дуже люблю її, що, безсумнівно, важливо для неї.

Але при цьому всьому вибір моєї дочки мені дуже не подобався. Ні, я була дуже незадоволена. В цілому, я вважала, що не пара він їй. Але не хотіла доньці забороняти що-небудь. Вона твердила – це моя доля. Так, такі чоловіки вміють і красиво говорити, і зачарувати жінку.

Станіслав – природжений романтик. Такий чарівний і емоційний чоловік, впевнений в собі, вміє вгадувати бажання молодої жінки. Я просила дочку не поспішати з вибором. У неї своя квартира, яка залишилася їй від бабусі, нормальна робота, гарні друзі-колеги.

Дочка може дозволити собі купити все, що потрібно для нормального життя. А що він може дати їй? Її чоловік музикант, який може подарувати їй тільки свої пісні. Для неї це дуже важливі і оригінальні подарунки. Їй весело з ним. Дочка пишатися своїм творчим чоловіком.

І ось вони прожили вже півтора роки. На днях Олена прийшла до мене за порадою. Мені боляче дивитися, коли моя дитина плаче. А чому? Дочка дізналася про походи чоловіка наліво і тепер питає моєї поради, що їй робити. Але я ж говорила! Виявляється, що крім дружини у нього є ще кілька жінок. Йому подобаються вільні стосунки.

Я, чесно кажучи, не уявляю, як так можна? У моєї дочки було багато гідних залицяльників. Наприклад, наш сусід – відмінний хлопець. Він постійно приділяв знаки уваги доньці, дарував їй квіти на свята.

А яка дочка у мене! Олена весела, красива, розумна, здатна на глибокі і щирі почуття дівчина. А їй, чомусь, захотілося вийти заміж саме за цього недостойного чоловіка. Я картаю себе, бо відразу бачила, що життя з Станіславом не буде. Може, треба було заборонити їм зустрічатися? Напевно, в цьому віці вже важко перешкодити своїм дітям.

Мені здається, що такі чоловіки не змінюються. Він не здатний зберігати вірність. Таким, як мій зять, не потрібна сім’я. Дочка буде постійно його чекати, а він навряд чи зупиниться.

Такі чоловіки до старості зраджують своїм дружинам. Йому більше не можна довіряти! Якби це був мій чоловік, я б кинула його раз і назавжди. І краще раніше розлучитися, ніж пізніше, коли народяться діти. Але дочка каже, що любить його і не хоче залишитися одна. Це в двадцять сім років? Адже вона ще така молода.

І в той же час – не хочу втручатися в її долю. Адже знаю, як це буває – потім вона буде мене звинувачувати у всіх своїх проблемах. А може і справді варто дати чоловікові другий шанс? Але, з іншого боку, мені дочку дуже шкода. Вона через свою недосвідченість закохалася в красеня-чоловіка, а тепер не знає, що далі робити. Але і я не знаю. Хочеться допомогти доньці, якби ж то знати, як це правильно зробити.

КІНЕЦЬ.