Максим завжди був на доброму рахунку у своєї тещі, Ніни Михайлівни. Якось під час обіду вона звернулася до нього з проханням.

– Максе, у мене протікає дах, а ремонтники беруть такі гроші, що аж волосся дибки встає. Можеш допомогти?

– Звичайно, – впевнено відповів Максим.

– Що за питання? Ти ж моя теща!

– Якщо допоможеш, я тобі заплачу, – сказала Ніна Михайлівна з хитрою посмішкою.

Слово “заплачу” змусило Максима на мить замислитись. Все-таки ремонт даху – це важка та трудомістка робота.

Але він вирішив не заглиблюватись у подробиці. За кілька днів, оснастившись усім необхідним, Максим почав працювати. Сонце припікало, а на даху було особливо спекотно.

Але чоловік не шкодував себе, знаючи, що робить це заради своєї тещі. На третій день роботи дах був майже готовий. Втомлений, змучений спекою та фізичними навантаженнями, Максим спустився з даху і підійшов до тещі.

– Ніно Михайлівно, робота майже закінчена. Поговоримо про вашу обіцянку щодо оплати? Теща посміхнулася і попрямувала на кухню. Через пару хвилин вона повернулася з бадьорим ароматом свіжозвареної кави.

– Ось твоя оплата, – гордо вимовила вона, подаючи йому філіжанку. Максим на мить заціпенів.

– Е-е… Тобто, кава? – уточнив він.

– Ну так, я ж обіцяла сплатити! А що ти думав? Максим знизав плечима, трохи посміхнувшись:

– Чесно кажучи, я думав про щось матеріальне. Але, мабуть, не зрозумів. Теща посміхнулася у відповідь: – Ти зробив це з доброти серцевої, не заради грошей.

І я знаю, що ти цінуєш мою подяку. Але все одно перепрошую за непорозуміння. Максим випив ковток кави, відчуваючи, як втома повільно покидає його тіло.

– Нічого, Ніно Михайлівно. Головне, що у вас тепер не буде протікання. З того часу Максим завжди уточнював умови “оплати” заздалегідь. Але цей урок він засвоїв з посмішкою, адже чашечка кави від тещі іноді може бути дорожчою за будь-які гроші.